ГОЛОВНА НОВИНИ В цю ніч трапилося диво

В цю ніч трапилося диво

0 474

Шум і метушня в місті почалися раніше, ніж звичайно. Торговці займали місця на вулиця, а власники магазинчиків розкривали двері. Власник невеликого готелю прокинувся раніше всіх. Готель був забитий, все місця — зайняті.

Чи згадав хоч хто-небудь про приїзд однієї молодої пари? Чи запитав про їхнє благополуччя? Сказав щось про вагітність дівчини, яка приїхала на віслюку?  Було не до них. Вони були всього лише однією з тих сімей, яким в цю ніч було відмовлено в притулку. Та й у кого був час говорити про них, коли в повітрі висіло таке збудження? Кесар Август, підписавши указ про проведення перепису, зробив велику послугу Вифлеєму.

В цей день сталося неможливе. Бог увійшов в світ немовлям. І, все ж, коли б випало кому народитися в тому овечому хліву на околиці Вифлеєма тим ранком, то що б він побачив?

У тому хліві був такий же запах, як і у всіх інших. У повітрі — сморід від сечі і гною. Жорстка підлога. Розкидана солома. Стелі, обвиті павутиною. Не можна знайти більш принизливого місця для народження. З одного боку мовчки сидять пастухи: може бути, вони в сум’ятті може, в благоговінні, але точно здивовані. Їх нічна вахта була раптово перервана вибухом світла з неба і ангельською симфонією. 

Бог часто приходить до тих, у кого є час Його вислухати. Так, в цю безхмарну ніч Він прийшов до звичайних пастухів. 

Поруч з молодою мамою сидить втомлений батько. Він дрімає. Він навіть не може пригадати, коли в останній раз йому довелося присісти. І зараз, коли все хвилювання стихло, коли Марія з Немовлям заспокоїлися, він притулився до стіни хліва, і його повіки налилися свинцем. Засинаючи, він згадує ім’я, дане йому ангелом — Ісус. «Ми назвемо Його Ісус». 

Марія не спить. Тільки поглянь на неї: яка вона молоденька! Її голова спочиває на м’якій шкірі сідла. Чудо приглушило біль. Вона вдивляється в обличчя Дитини. Її сина. Її Господа. Його Величності. Ця дівчина в смердючому хліві, майже підліток, як ніхто інший розуміє, що зараз робить Бог. Вона не може відвести від Нього очей. Якимось чином Марія знає, що тримає на руках Бога. Ось він. Вона пам’ятає слова ангела: «І царству його не буде кінця». Він нічим не нагадує Царя. У Нього синюшно-червоне обличчя. І Він у всьому залежить від Марії. 

Велич серед усього земного. Святість серед гною і поту. Божественність увійшла в світ на підлозі хліва через лоно дівчини-підлітка в присутності теслі. Вона доторкається до лиця Немовля-Бога. Це Немовля бачило весь Всесвіт. Ці пелюшки, які зігрівали Його, були шматочками вічності. Залишивши Свій золотий тронний зал, Він віддав перевагу брудній підлозі овечого загону. Ангели були замінені простими, але дикими пастухами. Тим часом місто гуде. Торговці не знають, що Бог прийшов на Землю. Власник готелю ніколи не повірив би, дізнавшись, Кого він відіслав нещодавно в холод ночі. Люди висміяли будь-якого, хто сказав би їм, що Месія лежить на руках дівчини на околиці Вифлеєма. Всі вони були дуже зайняті, щоб думати про це. 

Всі, що пропустили пришестя Його Величності тієї ночі, пропустили його не зі злого наміру; ні, вони пропустили Його через те, що не чекали.

 Мало що змінилося за дві тисячі років, чи не так?

ПОДІБНІ ЗАПИСИ

0 78

Немає відгуків

Залишити відповідь