ГОЛОВНА НОВИНИ Щаслива … Господи, яка ж вона щаслива

Щаслива … Господи, яка ж вона щаслива

0 160

«Щаслива, — думала власниця мережі кав’ярень, розглядаючи відому актрису, яка присіла за столик. — Красуня, виглядає на мільйон. Тільки і турбот що наздогнати нову колекцію прикрас, вибрати на якому курорті відпочивати та встигнути сховатися від папараці за високим парканом розкішного особняка. А тут … голова обертом йде від цих поставок, податків, конкурентів, кредитів за квартиру і нову машину. Дитина з нянею росте, у чоловіка своя життя».

«Щаслива, — думала її сусідка, прямуючи до перукарні і випадково зустрівши «кавову бізнеследі». — Живе поверхом вище у величезній квартирі, машини постійно змінює. А тут … пишеш ці програми як проклята. Ледве-ледве вдалося накопичити на однокімнатну квартиру. Працюєш з ранку до ночі, сидиш сама вдома. Ні сім’ї, ні друзів. Ні розваг, ні відпустки. А життя повз проходить»…

«Щаслива, — думала про неї перукарка, спритно підстригаючи вологі пасма. — Сама собі пані. Працює у власному будинку, попиваючи каву. Понатискала кнопки, і дзинь — гроші на карту капнули, до того ж пристойні. Хочеш – до Єгипту, хочеш – до Туреччини. А тут … скільки голів потрібно перестригти, тонну волосся з підлоги вимести, щоб хоч якусь копійку заробити.  До вечора ноги не тримають, а вдома свекруха зуби точить, щоб з порога впитися в саму душу»…

«Щаслива», — думала про перукарку продавчиня риби на вуличному лотку, пританцьовуючи від холоду і дмухаючи на розпухлі від мерзлої води руки. — Стоїть собі в теплі, красу дівчатам наводить, «чайові» в кишеньку збирає. А тут … щоденне море в тазу … І в дощ, і в сніг, і в мороз … Ноги заклякли, пальці на руках не гнуться. Єдиний заробіток – якщо яка-небудь «пані» не захоче в лусці ручки бруднити, і скаже рибку їй почистити.»…

«Щаслива», — думала про неї бабуся, що везла по доріжці скверу інвалідний візок, в якому дрімав дід. — Ще така молода і красива. Ще здорова і повна сил. Ще не знає, як це — коли всі жалюгідні крихти пенсії повністю йдуть на ліки. Ще не знає, як це — прислухатися ночами до дихання, що затихає, і відчувати, що кінець близький»…

«Щаслива, — думала про бабцю з візком самотня старенька, що перекладала з каструльки кашу в кілька котячих мисок під кущем. — Скільки їх бачу — завжди удвох. Вона йому ковдру на ногах поправляє, він для неї ухопить гілочку горобини. Є про кого піклуватися. А тут … помреш, і не дізнається ніхто. І не знає вона, як це – варити собі кашу на воді, а молоком погодувати їх – бездомних і голодних. Аби хоч комусь бути потрібною»…

«Щаслива, — думала про стареньку, до якої щодуху мчали з десяток котів, молода безпритульна, що намагалася заспокоїти дворічну доньку. — Може заради розваги котів годувати, а мені дитині не завжди є що дати поїсти. Десь живе вона, десь ночує, кашу десь варить. І не знає, як це – не мати нічого свого, просити милостиню, тікати від поліціянтів або собак. Може, давно б уже з мосту вниз головою, та тільки дитина і тримає.»…

Вона розгорнула зім’ятий пакет, відламала шматок булки, яку сьогодні їй простягнула жаліслива тітонька, коли вони просили милостиню на сходах переходу, і сунула в руки голодній дівчинці. Вона не бачила, що за ними спостерігала актриса, яка допила свою каву і сіла за кермо розкішного авто. Сиділа мовчки і дивилась на дівчинку, що старанно їла солодкий хліб. І у неї перед очима за мить – все її життя: красива казка, упереміш із цинізмом, зрадою, порожніми обіцянками і раннім абортом. Фальшиві ролі, дорогі подарунки, від яких на серці лід, прекрасний будинок … порожній і тихий ночами. Вона зустрілася з малятком очима, і від того дитячого погляду перехопило дух. Стежачи, як дівчинка обвиває ручками материну шию, вона мимоволі доторкнулася до своєї, уявляючи бажане дитяче тепло і безумовну любов, яку юна мама, здавалося, зовсім не помічала. А в голові крутилася лише одна думка: «Щаслива … Господи, яка ж вона щаслива»…

Тетяна Лонська.

ПОДІБНІ ЗАПИСИ

Немає відгуків

Залишити відповідь