ГОЛОВНА НОВИНИ Просто людина

Просто людина

0 125

На перший погляд, це була звичайнісінька бабуся. Вона повільно човгала по снігу, низько опустивши голову; вигляд у неї був самотній і покинутий. Випадкові перехожі відвертали голови: жебрацьке вбрання нагадувало про те, що у світі, як і раніше, існує страждання і біль.

А якби всі вони були більш уважні, то помітили б, що старенька була без взуття. Вона насилу пересувала ногами, залишаючи на снігу відбитки босих ніг. Пальто її було без ґудзиків і явно з чужого плеча; вона притримувала його обома руками біля шиї. На голову була накинута стара хустка. Вона дійшла до зупинки і присіла на лавочку, чекаючи автобуса.

На зупинці стояло кілька людей. Пан з дорогим шкіряним портфелем відійшов від старенької подалі. Дівчина, з вигляду студентка, з подивом дивилася на її босі ноги, але не говорила ні слова.

Приїхав автобус. Старенька з великими труднощами видерлася на підніжку і увійшла в салон через передні двері. Сіла за спиною водія зліва. Солідний чоловік і дівчина поспішно пройшли повз неї в самий кінець.

Водій помітив босі ноги і подумав: “Цей район все більше занурюється в убогість. Попрошу, щоб мене перевели на інший маршрут, ближче до центру».

Маленький хлопчик показав на стареньку пальцем: “Мамочко, подивися, ця бабуся прийшла босоніж!». Мати сердито вдарила його по руці: “Не показуй на людей пальцем, Андрію! Це неввічливо”.

«У неї, мабуть, дорослі діти. Сором таким дітям і ганьба!»,- сказала жінка в хутряній шубі з почуттям внутрішнього задоволення (вона-то дбала про свою стареньку матір).

Вчителька в середині автобуса поправила пакети, які стояли у неї в ногах. “Невже ми платимо мало податків, щоб забезпечити людям гідну старість?”— запитала вона подругу, що сиділа поруч.

“Люди повинні навчитися економити і відкладати на чорний день, — сказав інтелігентний чоловік в окулярах. – Якби ця бабуся збирала гроші з молодості, то їй не довелося б тепер так туго”. Всі пасажири були дуже задоволені своєю проникливістю і здатністю дивитись в корінь проблеми.

Але один чоловік думав, що всі їхні зауваження просто обурливі. Він дістав гаманець і витягнув двадцять євро. Пройшов по проходу вперед і вклав купюру в тремтячу руку старенької. “Візьми гроші, бабусю, і купи собі якесь взуття”. Він працював у сфері торгівлі і звик вирішувати питання грошима. Старенька тепло подякувала йому, і він повернувся на своє місце щасливим.

Все це помітила добре одягнена жінка в середині автобуса. Вона почала молитися Богу. Звичайно, не вголос, а про себе, щоб не було чутно іншим: “Господи, у мене немає з собою нічого. Але я знаю: ти чуєш мене і можеш допомогти. Ти даруєш всі блага, земні і небесні. Ти колись послав людям манну в пустелі, щоб наситити голодних. Прошу тебе від щирого серця: пошли зараз цій бабусі нове взуття, щоб їй не було холодно».

На наступній зупинці в автобус увійшов модно одягнений хлопець. Дута куртка, величезний в’язаний шарф і навушники у вухах. Хлопець плюхнувся на сидінні навпроти старенької. Побачивши її босі ноги, він завмер на місці. Витягнув навушники з вух. Перевів погляд з бабусиних ніг на свої. На ньому були нові дорогі черевики. Він збирав гроші досить довго, підробляв, щоб купити круту модель. Хлопець нагнувся і почав розв’язувати шнурки. Зняв спочатку черевики, а потім і шкарпетки. Опустився на коліна перед старенькою. “Бабусю, я дивлюся, ти зовсім боса. А у мене вдома ще одні черевики є”. Ніжно і дбайливо він підняв її замерзлі стопи і надів їй на ноги спочатку шкарпетки, а потім і черевики. Старенька дякувала йому зі сльозами на очах.

Автобус зупинився, хлопець вийшов. Всі пасажири дивилися, як він йшов по снігу босоніж. Автобус рушив з місця, і його вже не було видно.

“Хто це?” – запитав один пасажир. “Він, мабуть, святий» — відповів інший.

“Це, напевно, був ангел», – сказав третій.

“Це був Сам Христос!”— перехрестилася благочестива дама. Але малюк, який показував на бабусю пальцем, сказав своїй матері: “Ні, мамо, я його дуже добре розгледів. Це була просто людина!”

Немає відгуків

Залишити відповідь