ОЛЕКСАНДР ЧМУТ

Олександр Чмут – керівник ТСР в Україні

• Народився і виріс у сім’ї глибоко віруючих батьків у селищі Меджибіж на Хмельниччині. З дитинства постійно слухав християнські радіопрограми з Монте Карло та Еквадору. Особисте рішення прийняти Ісуса Христа як свого Спасителя зробив після проповіді Ярла Пейсті, яка лунала по радіо.
• Святе по вірі хрещення прийняв у 1985 році за день до початку служби в лавах Радянської Армії.
• У шлюбі з Наталією Чмут з 1990 року. Разом виховали чотирьох дітей — одного сина та трьох доньок. Всі діти — Андрій, Ангеліна, Діна та Анна — повірили в Ісуса Христа і є членами Його церкви, де несуть різноманітні служіння.
• З приходом в Україну свободи для віри розпочав навчання в Ірпінській біблійній семінарії у першому наборі (1991 рік), а також займався місіонерською діяльністю через бібліотечне служіння і організацію християнських дитячих таборів.
• Здобув ступені бакалавра пасторського служіння від Ірпінської біблійної семінарії, магістра біблійного консультування від Київської богословської семінарії, а також доктора служіння від Київської та Одеської богословських семінарій.
• Здійснював пасторське служіння в церкві євангельських християн у селищі Меджибіж (1995-2002 роки) та викладав доктрини Біблії та гомілетику в Дунаєвецькому Біблійному коледжі у цей же період часу.
• Має багаторічний досвід роботи на радіо, яке у його житті з’явилося на початку 1990-х. Тоді він почав брати участь у підготовці християнської передачі «Голос вічної любові».
• Безпосередньо у ТрансСвітовому Радіо працює з 2000 року. Як керівник — з 2002 року. Автор передач «Людина і вічність» , «Голос вічної любові», проектів «Відверто про наболіле» і «Твій шанс на відродження», які популярні серед слухачів уже багато років.
• Крім роботи на радіо проводить різноманітні семінари та конференції, проповідує, займається дошлюбним та кризовим сімейним консультуванням.
• Один із улюблених біблійних текстів — Псалми 138:23,24: «Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Що для мене ТрансСвітове Радіо?

Це моє служіння. Я дуже люблю проповідувати Слово Боже.  І Господь із Своєї милості дозволив робити це через радіо. Навіть не уявляю, перед якою величезною аудиторією мені доводиться говорити по кілька разів на тиждень.  І це упокорює мене. Передчуваю, що у вічності доведеться зустрітися з дуже багатьма своїми слухачами, яким я служив. І це хороше очікування.

Це моє зростання. Досліджуючи Слово Боже, щоб передати його істини іншим людям, мав можливість змінюватися і духовно зростати, застосовуючи його, насамперед, до себе. Таким чином, використовуючи служіння в ТСР, Господь працював над моїм серцем.

Це мої друзі. Їх дуже багато, насамперед, це наша команда. Просто неймовірно, що ми стали друзями і працюємо основним колективом разом так багато років. У пам’яті назавжди залишаться наші поїздки на зустрічі зі слухачами, короткі миті спільних відпочинків та напружені офісні будні, коли готувався до ефіру наш найдорогоціннішій скарб – радіопрограми про Ісуса Христа.

«Саме за допомогою християнських передач я навернувся до Бога»

Олександре, я чула, що Ваше навернення до Бога було пов’язане з передачами ТрансСвітового Радіо.

Так, це дійсно відбулося у моєму житті багато років тому. І стало можливим через те, що я народився і виріс у  сім’ї віруючих. Скільки себе пам’ятаю, мене завжди оточувало християнське середовище. Щодня ми прослуховували практично всі християнські радіопрограми. Приймач завжди був налаштований на хвилю Монте-Карло. Саме за допомогою християнських передач, через проповідь відомого радіопрацівника Ярла Пейсті я навернувся до Бога і почав Йому служити. Багато моїх ровесників у 1970-ті роки так само покаялися біля радіоприймача. Сьогодні багато з них є активними служителями.

Чи думали Ви тоді, що згодом працюватимете на ТрансСвітовому Радіо, готуватимете передачі і виходитимете в ефір?

Ні,  я навіть і не мріяв про щось таке. Але в Бога були інші плани. Під час навчання в Ірпінській біблійній семінарії, на початку 1990-х відбулося моє знайомство з радіожурналістом Валерієм Чижем, який запросив взяти участь у програмі  «Голос вічної любові». Відтоді радіо разом із пасторським служінням та викладанням в Біблійному коледжі стало моїм служінням Господеві.

Розкажіть, будь ласка, про передачі «Голос вічної любові» та «Людина і вічність», автором яких Ви є.

Радіопрограма «Голос вічної любові» «народилася» на Хмельниччині в 1992 році. Цей час був початком релігійної свободи в нашій країні: влада дозволила транслювати християнські передачі на національних каналах мовлення. Цю програму на прохання братів почав готувати професійний журналіст Валерій Чиж, коли він був іще невіруючою людиною. Згодом через свою ж передачу Валерій навернувся до Ісуса Христа. Цікаво було довідатися, що свого часу в місті Хмельницькому слухачі, які навернулися до Бога через програму «Голос вічної любові», утворили церкву.

Я приєднався до радіослужіння в 1994 році, почав проповідувати. До 2000 року ми близько співпрацювали з братом Валерієм у підготовці цих передач. 2001 року Господь покликав Валерія Чижа до Себе, і брати доручили підготовку програми «Голос вічної любові» мені. Також із 2000 року почалася моя безпосередня співпраця з ТрансСвітовим Радіо. Мені доручили готувати передачу «Людина і вічність», яку транслювали на національних каналах мовлення. Це була перша програма ТрансСвітового Радіо, яку можна було слухати через дротове радіо. Протягом останніх років Бог рясно благословляв це служіння. За допомогою дротового радіомовлення ми могли проповідувати Євангелію Ісуса Христа мільйонам наших співвітчизників.

Проект «Твій шанс на відродження» з’явився у моєму житті після того, як в Україні розпочалася війна. Якраз перед цим я закінчив навчання з біблійного консультування. Ідея полягала в тому, щоб донести людям, які постраждали, Божу істину про примирення і прощення.

Що для Вас є найбільшим благословенням у праці на радіо?

В Біблії написано (це слова Ісуса Христа): «Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!» Моє серце завжди наповнюється невимовною радістю, коли я чую, що через прослуховування християнських передач люди навертаються до Бога. Це є найбільшим благословенням у нашій праці.

Також величезним благословенням  є  слухачі, які своїми молитвами і пожертвами підтримують служіння ТСР. Без такої підтримки наша праця була б неможливою. Ми завжди з вдячністю Богові згадуємо таких людей у своїх молитвах.

Як довго Ви одружені?

З дружиною Наталею ми одружилися 1990 року. Виховали одного сина і трьох доньок. Був час, коли старші діти разом зі співробітниками ТСР працювали над створенням передачі «Про важливі речі для батьків та малечі» і «Форум». Згодом наша старша донька Ангеліна долучилася до служіння ТСР і є автором програми «Погляд з іншого боку».

Особливою радістю для нас є те, що всі наші діти є членами церкви і беруть активну участь у церковному служінні.

У Вас дружні стосунки з дітьми?

Бог подарував мені благословенну сім’ю. І в нас склалися справді дружні взаємини з дітьми. Але це не означає, що в наших стосунках зовсім немає труднощів. Наші діти стали дорослими, двоє з них уже одружені і це — своєрідний виклик для нас, батьків. Кожна родина переживає цей час по-особливому. Не є винятком і наша сім’я. Ми все ще вчимося долати труднощі, просити один в одного вибачення і приймати чергові виклики.

Чи потрібно карати дітей?

Я є прихильником фізичного покарання дітей тому, що знаходжу для цього підстави в Біблії. Про мету покарання дітей батьками написано в посланні до євреїв: «Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости». (Євр.12:7-10). Як бачимо, Бог передбачив фізичне покарання для Своїх дітей. Ми не можемо бути добрішими за Господа. Але, разом із цим, у нашій сім’ї існували певні правила стосовно фізичного покарання. Фізично ми карали дітей лише за свідомий непослух і свідому неправду. Крім цього, є певні вікові рамки, доки, як ми вважаємо, фізичне покарання приносить користь. Ми вирішили: коли діти стають підлітками, ми не можемо більше карати їх фізично. Є інші обмеження, через які ми продовжували їх дисциплінувати.

У Вашій сім’ї, Ви сказали, бувають нелегкі миті. Як Ви долаєте труднощі?

Особисто для мене способом подолання труднощів є біблійний текст із 1 Івана, 4:18: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові». Я пригадую: всі страхи, труднощі і переживання, які з’являлися у нашій сім’ї, ми долали лише за допомогою любові — через любов один до одного і через любов до Бога. Любов допомагає вирішити будь-які проблеми.

Розкажіть, будь ласка, про найяскравіший момент Вашого сімейного життя?

Господь дає нам насичене життя. І тому одного яскравого моменту виділити просто неможливо. Якщо це стосується сім’ї, то звичайно, особливими життєвими моментами були народження наших діток, а надто — первістка, якого ми чекали кілька років. Радісним і яскравим моментом для нас було свідоме покаяння і хрещення  дітей. Також досить яскравою подією, яка повністю змінила і місце, і стиль нашого звичного життя, був початок моєї праці на ТрансСвітовому Радіо. Це той момент, який поділив наше життя на дві частини – до служіння і в служінні. Сьогодні я вже просто не уявляю свого життя без радіопраці. Я сприймаю її як своє покликання.

Олександре, з Вашої розповіді зрозуміло, що вся Ваша сім’я служить Господу. Чи є у Вашої родини особлива мрія?

Особлива мрія нашої сім’ї полягає в тому, щоб всі наші діти залишилися вірними Богові до кінця. А також, щоб вони створили такі сім’ї, у яких вони змогли б продовжувати це служіння і далі.

Що б Ви побажали читачам та слухачам, тим, хто має створити сім’ю, а також подружжям, у яких вже є діти?

Тим нашим слухачам, які мають намір створити сім’ї, я найперше побажав би шукати волі Господньої у своєму житті. По-друге, важливо було б підготуватися до подружнього життя. Одним із аспектів такої підготовки є дослідження у Слові Божому обов’язків, які покладає Господь на сім’ю. Майбутні чоловік і дружина мають бути готовими взяти на себе відповідальність, дотримуватись виконання тих законів, які на них, як на сім’ю, покладає Господь. Лише у такому разі вони можуть розраховувати на благословення.

Ми з дружиною виховали чотирьох дітей. І це не є легкою справою. Стосунки з дітьми відкривають найперше те, які ми батьки. Виховання дітей допомагає духовно зростати і проходити процес виховання також і нам, батькам. І цей процес усе ще триває. Бог зробив так, що ми живемо у нелегкий період історії. Але навіть у цей час ми несемо відповідальність за те, ким наші діти будуть у майбутньому. І я щиро бажаю всім нашим слухачам мудрості від Бога для правильного виховання своїх дітей.

Бесіду провела Наталя Хижняк