ОЛЕКСАНДР БОРОВИК

ОЛЕКСАНДР БОРОВИК — звукооператор Київської студії ТрансСвітового Радіо.

• Народився в м. Кривий Ріг. У родині про Бога не говорили.
• Навернувся до Господа 1994 року. Цього ж року прийняв хрещення по вірі.
• З дитинства люблю музику.
• 1986 року одружився, маю трьох дітей. Всі вони знають Бога і є членами церкви Ісуса Христа.
• Посвячений на дияконське служіння 2001 року.

Інтерв’ю з Олександром Боровиком

Олександре, як вийшло, що ти став працювати в ТСР?

Коли я увірував в Ісуса Христа, один брат запропонував мені зустрітися з працівниками Транс Світового Радіо, щоб пройти співбесіду на посаду звукооператора. Я подумав: дуже цікава робота, все життя мріяв працювати в студії, а тут — тільки увірував і така можливість! І я пішов — раптом у мене вийде? Я гадки не мав що це за професія — звукооператор радіостудії. Але було дуже цікаво і хотілося спробувати. Це я потім зрозумів, що Бог покликав мене. І якщо Він покликав, то дасть необхідні знання, допомогу і навички.

Тобі було що втрачати?

Не без цього. Я працював у ресторані, заробляв чимало, а тут зарплата була набагато меншою. Але я розумів, що потрібно кидати роботу в ресторані, тому що там я не славлю ім’я Господа і, крім того, якщо я її не залишу, то світ затягне мене назад. У тій атмосфері занадто багато спокус для молодого християнина. Колеги по роботі всіляко намагалися мене переконати залишитися, навіть мотивували тим, що можна проповідувати і в ресторані, але ж я розумів, що і хто за цим стоїть. Слава Богу, у мене вистачило сил і мудрості залишити цю роботу. Кожен, хто навернувся до Бога, завжди стає перед вибором — йти за Господом чи продовжувати жити по-старому.

Що змінилося в твоєму житті після увірування?

Найголовніше — те, що Христос простив мені й звільнив від гріховного рабства. Почалося нове життя. Коли людина стає християнином, змінюється світогляд, звички, ставлення до людей. Життя набуває нового, Божого сенсу. Звичайно, це сталося і зі мною. Я дуже вдячний Господу Ісусу Христу за те, що Він позбавив мене багатьох поганих звичок і залежностей, і до сих пір продовжує працювати в моєму серці. Те, що я вибрав роботу на християнському радіо, було наслідком змін, що сталися в мені. Я тягнувся до світла, в темряву я більше не хотів.

Поділися спогадами про свою першу зустріч із Богом.

Коли я працював у ресторані, баптисти якось орендували зал для проведення конференції. Вони обідали внизу, де ми репетирували. До нас підійшов один із цих віруючих і сказав, що він теж музикант. Як колеги, ми з ним, звичайно, знайшли спільну тему для розмови… Наприкінці бесіди він запитав: «Можна я буду молитися за Вас?» До цього я ніколи не чув ніяких молитов і погодився швидше з цікавості. Я пам’ятаю, що він спочатку прославив Бога, подякував за нас, потім став молитися про кожного і про наші сім’ї. Було настільки приємно чути ці слова! Мене здивувало, що він молився про мене, навіть не знаючи мене. Потім Господь знову, на мій подив, дав зустріч із віруючими в ресторані, де я працював. Ці хлопці попросили допомогти записати християнський альбом. Потрібно було зробити аранжування пісень. Я раніше ніколи цим не займався: завжди грав чужу музику, як це заведено в ресторанах. А тут така цікава робота, в якій треба буде проявити творчість. І я погодився на цю співпрацю.

Тебе не насторожило, що це люди не зовсім твого кола?

У мене вже було невелике уявлення про віруючих після тієї молитви. Мені подобалося, що вони не п’ють, не курять, не лаються. З ними було дуже приємно спілкуватися. Від них я вперше почув про Ісуса Христа і про те, що Він — Бог. Так ми спілкувалися п’ять років. Я продовжував працювати в ресторані. Але Господь трудився в моєму серці. Я почав розуміти, що треба задуматися про своє життя. Для чого я живу ? Для кого я живу? Що чекає мене в майбутньому? Я переоцінював своє, так зване, «веселе» ??життя з щоденним вживанням міцних напоїв й іншими «принадами». Зовні це було привабливим, а якщо вдуматися — порожнеча! А головне, підсумок такого життя — пекло!

Нові християнські друзі запрошували мене на служіння до церкви. І нарешті, я наважився. На перших двох служіннях я нічого не чув — просто спав, а на третьому поскаржився хлопцям, які мене привели, що очі самі закриваються. Вони сказали: «Помолися Богу, і Він допоможе тобі все почути». Це була моя перша молитва. Тоді я сказав: «Господи, допоможи мені почути проповідь». Після цього я вже не спав і чув усе, що говорили в церкві з кафедри. Слово Боже торкнулося мого серця. Наступного разу я покаявся, бо зрозумів, що грішний, і нічого хорошого в моєму житті немає. Я дуже хотів усе змінити. І Господь допоміг зробити це, за що я дуже вдячний Йому.

Цікаво, як усе сприйняла твоя дружина?

Протягом року я відвідував церкву один. Дружина Майя не хотіла ходити зі мною на богослужіння. Я молився про неї, за першої-ліпшої можливості свідчив їй про Бога, іноді навіть занадто наполегливо, тому що дуже переживав за неї. Господь здійснював Свою працю в серці Майї і вона прийняла Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Це був один із найрадісніших днів у моєму житті.

Як твої діти ставляться до Бога?

Я дуже радий, що вони з дитинства чули про Бога, бачили Його дії в нашій родині. Вони з малих років ходили в недільну школу і вели інший спосіб життя, ніж ми з дружиною в дитинстві. Дякую Господу за Майю і за дітей. Сьогодні всі мої діти вірять у Господа. Два сина вже одружені, у нас є чудовий онук. Дочка теж прийняла Господа в своє серце.

Олександре, ми знаємо, що ти брав участь у музичній групі «Нове життя». Розкажи про неї.

Ця група фактично утворилася 1989 року. Коли я почав працювати в місії ТСР, з’явилася можливість робити записи пісень у студії, де ми записали кілька альбомів. Це був благословенний час. Потім група трансформувалася в тріо «Нове життя». На превеликий жаль, на даний момент група «Нове Життя» припинила своє існування.

У вас всі пісні авторські?

Не всі, деякі ми брали із загального збірника «Пісня відродження», щоб дати їм нове життя.

Серед наших слухачів свого часу була дуже популярна пісня «Іване, Іване». Як вона з’явилася?

Це одна з перших моїх пісень. Вірші написав Іларіон Тарасюк. Коли до мене потрапила його збірка, я зацікавився цим віршем, адже Господь і мене звільнив від гріха. Тому слова лягли на мелодію самі собою. Суть пісні буде актуальна, поки люди страждають від алкогольної або будь-якої іншої залежності. Це життя в рабстві. І є тільки один шлях звільнитися — вірою навернутися до Господа Ісуса Христа в молитві покаяння, зрікаючись гріхів, усвідомлюючи свою безпорадність, вирішивши назавжди розлучитися з гріховним способом життя і піти за Ісусом у новому житті.

А як довго ти працюєш в Київській студії ТСР?

З вересня 1994 року. Тобто вже 25 років.

Робота на радіо якось впливає на твоє життя?

Робота — це велика частина мого життя. Записуючи радіопрограми, я є першим їх слухачем. Перша програма, що вийшла в Українській студії ТСР називалася «Через Біблію до живого Бога». Це тлумачення Біблії доктора Вернона Мак Гі, перекладене українською мовою Михайлом Козубовським. А озвучував текст Віталій Козубовський. Для мене, новонаверненого, це стало великим благословенням. Щодня, записуючи по кілька передач, я вбирав усе, як губка, зростаючи в пізнанні Господа Ісуса Христа.

Що б ти побажав нашим радіослухачам?

Бог хоче здійснювати Свою працю в нас і через нас (я маю на увазі християн). І я точно знаю, що Ісус хоче кожного з нас вжити як добрий інструмент у Своєму Божественному плані порятунку людства. Для цього потрібно не боятися довірити Йому самого себе цілком і повністю. Я впевнений, що той, хто присвятить своє життя Богу, ніколи не пошкодує про це. Тому що служити Царю над царями і Господу над панами — це найбільший привілей і справжнє щастя. Це робить життя віруючого наповненим, осмисленим, радісним і ефективним.

Рим.12: 1-2: Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, [для] розумного служіння вашого, і не до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, добро, приємність та досконалість.

Служіть Богові й будьте благословенні!