ГОЛОВНА Жінки надії

 Цього року клас недільної школи, де мені пощастило викладати, був випускним. Дітей вітали в церкві, молилися про їхній життєвий шлях… На нашому останньому уроці я наголосила дітям на тому, що вони в своєму житті мали і мають те, чого не мають багато інших дітей. І йдеться не про матеріальні статки,  а про чудові можливості. 

Одного разу Ісус провів аналогію між злодієм, який обкрадає кошару і пастухом, який охороняє овець. «Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух.

Що посієш, те й пожнеш» стосується  не лише праці на полях. І не лише матеріальної сфери, але й  стосунків, зокрема з дітьми. Кожне слово, яке ми говоримо дитині – це внесок – внесок в її душу. Словами, як різцем, можна вирізати якийсь шедевр, а можна змарнувати цінний матеріал.

 Нещодавно я познайомилася з художницею. Я думаю, талант малювати настільки рідкісний, що знатися з художниками – це доволі цікаво і незвично. Вона показувала свої роботи.