Ми багато говорили про те, як важливо бути працьовитим. Як важливо планувати свій час, день, тиждень, рік, проте робити це не для годування своєї плоті, а прославлення Бога. 

Як часто ми дівчата, жінки беремо на себе багато завдань і потім, замість задоволення від служіння, ми нарікаємо, що ніхто з нашої церкви не подумав нам допомогти?

Останнім часом я помітила, що проживаю своє життя поспішаючи, не насолоджуюсь моментом, подіями, і взагалі періодом свого життя. 

Дружба — безкорисливі взаємовідносини між людьми, дружба заснована на довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах, захопленнях та інше. 

Мій чоловік запитує у мене, яку тему я готую? Я йому говорю: «як справлятись з емоціями». Він помовчав декілька секунд, а потім каже: «тему готує людина, якій самі важко впоратись з емоціями».

Нещодавно я була на кількох дівич-вечорах. Там не було стандартних побажань для нареченої, ведучі просто просили заміжніх та незаміжніх дівчат сказати побажання, що стосуються саме подружнього життя.

Ціль наших міркувань – спонукати вас зберігати свій розум, серце та тіло від того, що здається привабливим у цьому світі, але шкодить нам.

Чому жінка не може проповідувати в церкві? Чому вона постійно має займати другорядні ролі? Довірти їй приносити у світ життя можна, а довірити приносити Слово Боже ні, де логіка?

Це перший випуск нашої нової передачі «Як з подругою», яка продовжить передачу «Жінки надії».