У що ти віриш? Таке запитання кожному з нас доводилося чути неодноразово.

Віра – одне з понять, які трактуються дуже по-різному, навіть коли це стосується цілком визначеної сфери – духовної. Якщо людина не знає істинної віри, то сама обирає, у що їй вірити…

 Наприклад, люди вірять у те, що все складеться добре. Таких людей називають оптимістами. Їм у житті легко. Ці люди не зважають на труднощі до останньої миті. Здавалося б, це нормально – бачити тільки позитивне у кожній речі. Оптимісти завжди мають  гарний настрій. Доведено, що в них міцніше здоров’я і вони довше живуть.  Але чи правильно вірити саме так? Зостається без відповіді запитання – чи з вірою такі люди йдуть за межу життя? Нам відомо багато випадків, коли старенькі дідусі та бабусі, відкидаючи будь-які запевнення про потойбічний світ, переходили у нього з тим же оптимізмом, із незмінними жартами: мовляв, якщо Бог є, я з ним якось домовлюся…

Олександр Чмут: Чому ми сваримося і воюємо? Ця тема актуальна тому, що сьогодні в Україні триває війна. На нашу думку, якщо люди знайдуть причину, чому вони воюють,  тоді можна було б розв’язати цей конфлікт. Як  гадаєте, чому, взагалі, люди сваряться та воюють?

Василь Карпяк: Наверное, одна из причин – это ситуация, которая сложилась в Украине. Пришел агрессор, и ему необходимо дать ответ.

 Однажды, путешествуя со Своими учениками, Иисус спросил их: «За кого люди почитают Меня, Сына Человеческого?» Ответы были разными, так как ученики слышали много мнений об Иисусе. Но Учитель на этом не останавливается и задает им следующий, более важный вопрос: «А вы за кого почитаете Меня?»

Речь пойдет о гневе — гневе не Божьем, а человеческом. В Послании Иакова 1 главе 19-20 стихах записано:  «Итак, братия мои возлюбленные, всякий человек да будет скор на слышание, медлен на слова, медлен на гнев, ибо гнев человека не творит правды Божией». Автор говорит определенно — нет никаких сомнений и нет никакого исключения — гнев человеческий не творит правды Божьей. Но почему так строго?

Тема прощения беспокоит многих людей, в том числе и христиан. В известной молитве «Отче наш…» есть слова: «…и прости нам долги наши, как и мы прощаем должникам нашим…». Но часто так молятся люди, которые не простили других. И для своего непрощения находят множество причин.

На земле нет ни одного человека, который ничего не боится. Страхам одинаково подвержены как мужчины, так и женщины, как дети, так и взрослые, как успешные люди, так и неудачники. Страхи – это не то, чем гордятся. Страхи – это то, что хотят скрыть. Думаю, нет такого человека, который не хотел бы освободиться от страхов. Даже не прибегая к детальному анализу психики, мы понимаем, что страхи негативно влияют на нашу жизнь. Они ослабляют бдительность, разрушают отношения между людьми, порабощают душу.