Середній показник мого екранного часу на телефоні – 9 годин. Постійно активний телефон – наша нова реальність. Ми не розлучаємося з ним навіть в душі, а коли йдемо спати, то кладемо його під подушку.

Ніщо не здатне руйнувати життя людини так планомірно і впевнено як образа.

Ви стикались з соромом?

Тоді, коли наче б то все вирішено. Всі крапки над і розставлено, але вас не покидає відчуття незавершеності. Важко подивися собі в очі, а ще важче себе пробачити.

Втрата близької людини – трагедія, яку дуже важко пережити. Це схоже на зіткнення з потягом – боляче, страшно і назавжди.

І залишить він батька та матір свою…..

Цю біблійну цитату можна почути на будь-якій конференції про стосунки, але коли дитина дійсно починає відділятися від батьків, то починаються конфлікти.

Ми всі робили, робимо і будемо робити неправильні вчинки. Справа тільки в тому, чи будемо ми робити висновки чи ні? І чи будемо ми вирішувати проблеми, чи просто закриємо на них очі.

Заповідь не пожадай внесена у перелік десяти заповідей і також є одним з семи смертних гріхів у католицизмі. Але хіба просто чогось хотіти – це погано? Все наше життя на одних бажаннях і побудовано. Чому така сувора заборона?

І як знайти ту межу, де просте бажання переходить у заздрість?Психологи кажуть, що заздрість, це просто інструмент для того, щоб розкрити свої бажання. 

Але Бібля має надзвичайно багато місць саме про заздрість. Чому такий акцент?

Коли тобі 17 ти взагалі не розумієш чим ти можеш займатися в житті і вирішувати надзвичайно важко.

Тиждень тому мені виповнилося 27 і цікаво було б проаналізувати ці 10 років і можливо дати поради собі сімнадцятилітній.

Сьогодні напевно більше хочеться говорити про самооцінку.Я не завжди відчуваю себе красивою, як в принципі і всі дівчата. І все воно тягнеться звідти, з підліткового віку. Дівчина красива не тоді коли вона вишукано одягається, а тоді коли її говорять, що вона красива.

Поговоримо?

Ім’я цієї жінки вписано у родовід Христа, і мене завжди це дивувало. Як її туди занесло? Її історію ніяк не назвеш славетною. Не назвеш не те що щасливою, а навіть нормальною. Це історія Тамар.