Ми продовжуємо досліджувати книгу Вихід і знаходимося у 15 розділі. Як ви вже знаєте цей розділ починається із величної пісні, яку співав народ після порятунку від єгиптян. В цій пісні про себе вони співають, як про народ, що Його набув Господь. Тобто вони ототожнюють себе з народом Божим.
Hershel Shanks, editor of Biblical Archaeology Review, talks about the ancient inscriptions on a first-century stone burial box that refer to Jesus of Nazareth, during a press conference at a Washington hotel, Monday, Oct. 21, 2002. The 2,000-year-old ossuary--a box that held bones--bears the inscription: "James, son of Joseph, brother of Jesus." The artifact that was recently discovered in Israel, appears to provide the oldest archaeological evidence of Jesus Christ. (AP Photo/J. Scott Applewhite)
Мое знакомство с этой историей началось с того, что… в 2021 году в возрасте 90 лет умер известный всему миру Хэршель Шанкс, основатель и постоянный редактор Biblical Archeology Review.
Шкільний урок – це, мабуть, найперше місце в житті людини, де до помилок ставляться вкрай негативно. Здається, що вся шкільна система створена для боротьби з помилками учнів, і вчителі разом з дітьми намагаються викорінити це ганебне явище.
Cьогодні ми хочемо змінити стереотип і поглянути на помилки не як на велику проблему, а як на певний позитив, що є причиною хороших змін.
«Я – один з тих, хто твердо вирішив іти до кінця. В мене є сила Святого Духа – дороги назад немає. Я перейшов межу. Я відмовився від життєвого затишку і комфорту.
Цю біблійну цитату можна почути на будь-якій конференції про стосунки, але коли дитина дійсно починає відділятися від батьків, то починаються конфлікти.
Однажды один пожилой мужчина проезжал по заброшенному, находящемуся далеко от города поселку. Там он увидел мльчишку, резво несущегося на своем стареньком велосипеде.
Ми всі робили, робимо і будемо робити неправильні вчинки. Справа тільки в тому, чи будемо ми робити висновки чи ні? І чи будемо ми вирішувати проблеми, чи просто закриємо на них очі.
В цей день всі говорять про великих жінок, які змінили світ. Ви почуєте про Коко Шанель, Клеопатру, Жанну Д’Арк, Марію Кюрі, Мати Терезу, принцесу Діану, Єлизавету І. Я також хочу говорити про великих жінок.
Я згадаю про тих жінок, які записані в Біблії. Не кожна з них змінила весь світ, не кожна була великою. Але кожна була унікальною, сильною, відважною і слухняною Богу.
Я хочу згадати про Девору. Вона була єдиною жінкою-суддею в історії Ізраїльського народу. Що дивовижно, для тодішнього патріархального ладу.
Саме вона повела військо на війну, і отримала велику перемогу.
І її мужність залишилась в пам’яті назавжди.
Не можна пропустити Авігею. Тут немає переможеного війська, але є величезна мужність. Чоловік лежить мертвий, під стінами стоїть той, хто пообіцяв винищити всіх мешканців дому. І треба щось робити.
Авігея не боїться, не ховається. А бере і вирішує проблеми, які не зміг вирішити її чоловік. Це сильно. Це заслуговує на повагу.
Моя улюблена історія — це історія Естер. Прекрасна як квітка, і сильна як алмаз. Бо піти на аудієнцію до царя не маючи запрошення — синонім самогубства. Естер це знала. Але вона не боялась. Вона не боялась покарання і навіть смерті. Єдине чого вона боялась — це не встигнути врятувати свій народ. Про неї пам’ятають і до сьогодні.
Я думаю ці жінки, не менш достойні і шани і пам’яті і любові.