ГОЛОВНА НОВИНИ Чуйність та щирість

Чуйність та щирість

Хворі вже звикли до того, що з самого ранку, після сніданку, в коридорі та в палатах чулися веселі розмови та дівочий сміх. Це Наталка заводила з усіма бесіди і підбадьорювала засмучених. Хоч вона сама була в гіпсі (говорили, що вона отримала травму на будівництві – перелом руки та стегна), але її життєрадісність та бадьорість допомогли швидко стати на ноги. Цим вона й іншим вселяла віру.

Але несподівано Наталка перестала з’являтися у хворих. День за днем її стан погіршувався. Вона мовчки лежала в ліжку, повернувшись до стіни, і відмовлялася відповідати на будь-які питання. Її нездоровий вигляд тривожив хворих і вони вирішили порадитися з професором. Уважно вислухавши їх, професор задумався.

Ми зробили з нашого боку все для здоров’я Наталки, і практично вона здорова. Ну, а тут, — він розвів руками, — медицина безсила, бо, вірогідно, хтось глибоко поранив її душу. Тому спробуйте лікувати Наталку всі разом. Намагайтеся не залишати її саму, оточіть турботою. Їй особливо зараз потрібні чуйність та щирість. Це буде найкращими ліками від її песимізму.

І професор разом з багатьма медпрацівниками та хворими, які відгукнулися, став ініціатором у пошуках стежинки до серця дівчини.

З того дня в кабінеті професора часто збиралися люди, розробляючи конкретні заходи в незвичайному експерименті. Були зібрані гроші для подарунку. Купили велике дзеркало, на якому художник намалював портрет Наталки, що сміється. Загальними зусиллями склали жартівливе оповідання про життя дівчини. Кожний намагався бути корисним в цій благородній справі.

І ось настав довгожданий день – перший день весни, який було призначено для подарунків для Наталі. Всі, хто могли ходити або стояти, вистроїлися біля дверей палати. Швидко розкривши двері, в палату увійшла делегація з медиків та хворих. Поставивши на тумбочку подарунок і букет квітів, вони дружно поздоровили дівчину з першим днем весни:

Наталочко! В цей радісний момент тут зібралися всі хворі та лікарі відділення, щоб разом із тобою радіти приходу весни – символу оновлення життя на землі. Подивись, як лагідно світить сонце у вікно і радісно щебечуть пташки. Вони, наче змовившись з нами, бажають тобі щастя та скорого одужання. Ми всі чекаємо твоєї першої посмішки і колишнього шумного з’явлення у вестибюлі.

Наталка зробила зусилля підвести голову. Професор, який стояв поруч, допоміг їй. Обличчя її було дуже блідим і байдужим. Тоді раптом усі хворі підняли вгору з’єднані між собою руки і хором вигукнули:

Наталю! Ми з тобою! Чекаємо твого швидкого одужання!

Наталка опустила голову на подушку і спробувала посміхнутися, але у неї не вистачило сил, тільки вуста трохи затремтіли. Але це був перший знак того, що стежку до серця дівчини було знайдено, і воно отримало, нарешті живильний бальзам.

З того часу Наталка стала швидко одужувати, а з появою перших квітів її виписали з лікарні. Хворі дружно прощалися з веселою дівчиною, яка, як і раніше, була готова жити і бути корисною людям.

В історії з Наталкою є для нас важливий урок. Ми не знаємо тієї жорстокої людини, яка встромила в серце дівчини отруєну стрілу. Але нехай люди, що не залишилися осторонь, надихнуть нас бути чуйними до чужої біди. 

 

comments powered by HyperComments

ПОДІБНІ ЗАПИСИ