ГОЛОВНА СТАТТІ Чому ми сваримося?

Чому ми сваримося?

0 3066

Олександр Чмут: Чому ми сваримося і воюємо? Ця тема актуальна тому, що сьогодні в Україні триває війна. На нашу думку, якщо люди знайдуть причину, чому вони воюють,  тоді можна було б розв’язати цей конфлікт. Як  гадаєте, чому, взагалі, люди сваряться та воюють?

Василь Карпяк: Наверное, одна из причин – это ситуация, которая сложилась в Украине. Пришел агрессор, и ему необходимо дать ответ.

Олена Мазур: Ну, мабуть, і тому, що є люди, які за характером сварливі. Їм просто необхідно посваритися, випустити пару.

Олександр Чмут:  Я чув історію про стареньку бабусю, котра щодня ходила до магазину. Її чоловік сказав: «Уже я піду, тобі ж важко». Потім я дізнався, що бабуся  приходила до магазину, щоб посваритися зі всіма. Вона йшла не для того, аби щось купити.  Бабусі  потрібно було випустити пару.

Наталя Іщенко: Что самое обидное, что конфликты начинаются из-за незначительных  причин.

Олександр Чмут: Коли я вивчав цю тему, то пригадав початок Першої світової війни. Якийсь студент вбиває в Сараєво ерцгерцога. Починається війна. Гине 9 мільйонів людей.

Василь Карпяк: Интересна история  Второй мировой войны, в которой погибло 50 миллионов человек. Были определенные претензии и жалобы касательно ущемления прав нацменшинств.

Олександр Чмут: Кажуть, історія повторюється. Однією з причин анексії частини українських земель, стало, ніби-то,  порушення прав нацменшин. Отже, коли існує конфлікт, то, як правило, існують його причини і є наслідки. Наслідки конфлікту завжди набагато  серйозніші за причину. Скажімо, сімейний конфлікт. Люди живуть у розлученні вже довгий час. І не можуть пригадати, якою була причина того, чому вони розлучилися. Чому сусіди не розмовляють десять років? «Він поганий». Чому він поганий? Людина вже не пам’ятає. Сусіди судяться роками і не знають, через що.

Олена Мазур:  Пригадайте Кайдашеву сім’ю. Між родичами теж була війна.

Олександр Чмут: У результаті – відчужене майно, зіпсоване здоров’я. І коли ти копаєш углиб, то з’ясовуєш причину, чому все починалося – це була дрібниця. Це було незначне. Причину можна було усунути і забутися. Але люди не зробили цього. І загорівся конфлікт. Маленький сірник запалює великий вогонь. І в Біблії написано, що язик – прикраса неправди. Він розпалює вогонь (Якова 3:6). Зі слів починається конфлікт. Незначна причина – жахливі наслідки.

Наталя Іщенко: Но интересно, могут ли бы причины конфликта настолько важными, чтобы оправдать последствия?

Олександр Чмут: У наш час про це говорять: для конфлікту була об’єктивна причина. Але коли пройдуть роки, люди проаналізують і скажуть: ми робили дурницю. Коли розпочиналася Друга світова війна, ніхто ж не знав, як вона скінчиться. Ті, хто її розв’язав, мали свій план. Але вони й гадки не мали, що 50 мільйонів людей загинуть. І десь приблизно 20 мільйонів —  з їхнього боку. Ніхто цього не очікував. Тобто, немає такої причини, яка б виправдовувала жахливі наслідки. Просто немає. Жодна причина ніколи не виправдає втраченого здоров’я. Можна погодитися? Якщо ти втратиш здоров’я, чи можна виправдати якусь причину для сварки? Ніколи. Якщо людина загине, або тисячі людей загинуть, яку причину можна виправдати? Я нещодавно дивився один ролик, який розповідав про воєнні дії. Ті, хто повстав і обороняється, кажуть: ми б’ємося за свою віру. Але ж це неправда, бо віри ніхто ніколи тут не переслідував. Ще хтось каже: ми б’ємося за мову. Мови теж ніхто не утискав. І це не є причиною для того, щоб загинути. І щоб розвалити практично всю інфраструктуру. Щоб знищити території. Немає причин для конфлікту.

Цю істину можуть збагнути тільки віруючі люди. Невіруючі люди її не зрозуміють. Для них це закрито. Невіруючі  мають свої причини, і вони будуть сваритися. Віруючі люди можуть зрозуміти, що справжня причина конфлікту перебуває не на поверхні, а в глибині. Вона прихована.  Це не зовнішні обставини, а внутрішні. І зовнішні обставини – це просто привід  для конфлікту, не його основна причина. Біблія відкриває нам справжню причину конфлікту. Вона говорить про це відверто. Яків пише в своєму посланні: «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?  Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте,  прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої». (Якова 4:1-3).  Йдеться про заздрість і також про вбивство. Але причина цього всього лежить набагато глибше, ніж ми можемо уявити. Війну, виявляється, розпочинають наші власні пожадливості. Хто їх може побачити? Людина їх не помітить. Бог бачить серце. Люди починають сваритися і конфліктувати, тому що в них всередині нерозв’язаний конфлікт. Якби люди  його вирішили, то  не розпочинали б другого конфлікту. Причина – в серці. Коли зло всередині людини виливається назовні, розпочинається зовнішній конфлікт. Але початок завжди -всередині. Ісус Христос говорить, що кожна без винятку людина в силу своєї гріховності є генератором конфлікту і є його першопричиною: «Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,  перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.  Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!» (Марка 7:21-23). Сьогодні ми свідки крадіжок, душогубства, мародерства. Стільки лукавства, стільки підступу, стільки безстидства, коли люди брешуть і навіть не червоніють. Це конфлікт. Він походить із серця. Я б сказав так: зіпсоване людське серце є причиною всіх без винятку конфліктів. «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?». Єремія 17:8.

Василь Карпяк: Очень интересно слышать, что причины конфликта могут понять только люди верующие. Хотя я смотрю, что  сегодня многие христиане поставили веру на вторую ступень в своей жизни, а патриотические принципы стали выше тех, которые им дает Бог. Важный сегодня вопрос – как можно избежать вот этих ссор и непониманий между людьми?

Олександр Чмут: Рішення одне – розв’язати всі конфлікти можна буде тільки тоді, коли буде вирішено проблему серця. Якщо не буде розв’язано внутрішню проблему людини, то всі дипломатичні зусилля будуть приречені на невдачу. Зможемо якимось чином подолати один конфлікт — розпочнеться інший. Конфлікти будуть тривати, тому що проблема залишається невирішеною. І сьогодні хтось сказав, що те, що виникло в Україні, це своєрідний «ефект доміно». Ми бачимо в Іраку конфлікт, ще десь конфлікт. Чому так? Тому що конфлікт починається з серця. Христос добре зауважив, коли сказав (Матвія 12:34-35): «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.  Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе»… Конфлікт починається з серця, потім продовжується в думках, і реалізується спочатку в словах, а потім – у вчинках. Конфлікт в Україні розпочинався зі слів і тривав у словах досить довго. Причина була в серці. І щоб переконатись в тому, що конфлікт розпочинається в серці, продовжується в думках і реалізується в словах, потрібно проаналізувати свої власні думки. Іноді та чи інша ситуація розбуджує в нас звіря і ми говоримо: я б тебе порвав. І християни інколи кажуть: якби я був невіруючим, то ти б побачив, що я б тобі зробив. Про що це говорить? Про те, що віра – це фікція в даному разі. Це лише маска. Проблема серця — невирішена. Можливо, там є якісь невеличкий конфлікт, але його все ж потрібно розв’язати. Тому що вірус  призводить до смерті людини. Певний час минає, і якщо ми не ліквідуємо ті бактерії чи віруси, ми просто помремо. І так само в цій ситуації.

Вася Карпяк: То есть, может ли быть такое, что маленькое противостояние, которое происходит на уровне меня и соседа,  потом  может перелиться в противостояние мое с агрессором, только для того, чтобы покрыть то маленькое противостояние, которое  есть у меня внутри?

Олександр Чмут: Дуже хорошу історію написав Лев Толстой, раджу всім прочитати.  «Упустиш вогонь – не погасиш» називається. Там цю тему дуже гарно розкрито. Почалося з того, що курочка знесла яйце в сусідки. Господиня  прийшла до сусідки забрати яйце, а та говорить: «В нас чужі кури не несуться. Йди шукай в себе». Слово за слово – і запалав конфлікт. Потім вибігли чоловіки, почали битися і рвати чуба, потім почали тягати один одного по судах за це все. Пройшли місяці й, зрештою, сусіди спалили один одного. Згоріло півсела. Віруючий дідусь, який там жив, весь час казав їм: «Схаменіться, помиріться, простіть один одному». Але вони не зробили цього. І постраждав дідусь: він був старий і тому не міг уникнути вогню. Дідусь дуже обгорів.  Після того, як його врятували, дідусь покликав свого сина і мовив: «Ну що, Йване, я тобі казав? Хто винуватий?». Син почав виправдовуватись: сусід винуватий. А дідусь відповів: «Ти винуватий. Я ж тобі казав: упустиш вогонь – не погасиш». Перед смертю він попросив сина не розказувати, хто підпалив хату – і так знову настав мир. Війною війну ніколи не переможеш. Потрібно вирішити проблему серця.

Наталя Іщенко:  Сейчас, когда в обществе насыщенный конфликт и напряжение, замечаешь, что на разных форумах пишут очень злые комментарии. Я, помню, попыталась написать нормальный комментарий, но мне все так ответили, что я поняла: лучше ничего не писать. Всех объединяет именно то, что кто-то на другого говорит что-то, обзывает. Нет милосердия друг ко другу. Нет уважения. Все ненавидят друг друга.

Олександр Чмут: Це фактично початок конфлікту. Тут вже є слова. Ще не рвуться снаряди, але вже триває війна. Про що це свідчить? Це невирішена проблема серця. Мені здається, що з тих форумів видаляють хороші слова. Тому що є люди, які говорять хороше, які примиряють. Але їх там не хочуть бачити.

Олена Мазур: У мене є історія таких коментарів. Просто я знаю цю людину, я навчалася з нею в інституті. Жінка м’яка за характером, але живе в гарячій точці. Я просто шокована тим, що вона пише. Я не очікувала, що знайома буде говорити такі образливі слова щодо української влади, стосовно того, що відбувалося на Майдані. Звичайно, в кожного своя думка. Але мене просто дивує, що людина опускається до елементарних образ, неперевірених даних. Буває, що себе навіть стримуєш, щоб не відповісти. Але ти розумієш, що краще стриматися.

Олександр Чмут: Як вирішити таку ситуацію? Потрібно, щоб була інша реакція на несправедливість, на зло. Потрібно, щоб змінилося серце. Наприклад, у Першому посланні Петра, в другому розділі ми читаємо про Ісусову реакцію на несправедливість: «Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.  Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ». ( 1 Петра 2:23-25). У конфлікті, в якому ми беремо участь, винні обидві сторони. Не можна сказати, що винен один. Як правило, винні обидві сторони. В Ісусовій ситуації Його вини не було абсолютно. Написано, що коли Христа лихословили, Він не відповідав. Ісус не проклинав. Його розп’яли після цього. Поряд з Месією було розіп’ято і двох розбійників, одного  — праворуч, а другого — ліворуч. Розбійники лихословили Христа. І що Він каже у відповідь? «Батьку, прости їм, бо не знають, що роблять».  Це реакція на приниження і  несправедливість. Ми можемо так реагувати? Можемо. В чому полягає таємниця Ісуса? Його серце абсолютно чисте. Його питання всі вирішені. Навіть таке питання: Христос молився в Гефсиманії: Отче, нехай буде Твоя воля. Це питання було вирішене. І Він свідчить про Себе, Івана 14:30:«…Надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має». Тобто, немає жодної причини ні для сварки, ні для конфлікту, ні для прокльону. Ніякої вади, якою міг би скористатися диявол, щоб спровокувати конфлікт. Ісус –  жертовний Агнець, Який був абсолютно безгрішним. Він той, хто пройшов через усі випробування, через котрі й нам доводиться проходити. І Христос жодного разу не згрішив. Хтось скаже: Йому ж просто було. Він був Син Божий. Але в Біблії написано, що Христос був також і Син Людський. І ми можемо брати з Нього приклад, як жити, як реагувати і як  давати раду конфліктам. Людське серце стає чистим тільки в результаті відродження. Потрібно пережити народження згори, щоб отримати нове, чисте серце. А відродження  — це не наша дія. Це надприродна дія Господа Бога в нашому житті. І Він бажає очистити серце кожної людини.

Олена Мазур: Доки ми живемо на цій землі, і в нас є гріховна природа, якої ми не позбудемося, чи можливо жити з повністю чистим серцем?

Олександр Чмут:  Можливо. Бог у книзі пророка Єзекїїля каже: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті» (36:26). Людина звертається до Ісуса, отримує нове серце, позбувається камінного, і що відбувається? Вона інакше реагує на обставини. Скажіть, це можливо чи ні? Можливо. Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає…  Господь представляє це як можливе для нашого життя. Ніхто не сперечається з тим, що залишається гріховна природа, це безпосередньо написано в Біблії. Але там також написано, що робити з гріховною природою: « Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Римл. 12:21). Тобто, суперечка – це та ситуація, коли ми маємо перемагати нашу гріховну природу. Це вихід, який пропонує Господь із конфлікту. Інакше він буде тривати роками. Тому що конфліктом конфлікт не переможеш.

Наталя Іщенко: То есть, если возникает какая-то ситуация, которая вызывает гнев, ты должен победить это духом?

Олександр Чмут: Це ситуація для боротьби. Тобто, в тебе є потенціал. Усе, що потрібно для життя і благочестя, ти отримав. Ти маєш можливість перебороти свою гріховну плоть.

Наталя Іщенко: Чем больше ты знаешь Писание, тем больше есть силы побороть плоть.

Олександр Чмут:  Це теж правильно. Але якщо ти маєш невирішені проблеми в серці, в тебе є залишок злоби. Що таке залишок, люди, котрі працюють з бюджетом,  добре знають. На початку місяця є приход фінансів, але з попереднього місяця лишається залишок. Вася – бухгалтер, він добре це знає. Залишку практично не позбудешся, тому що баланс не буде збігатися. Правильно? Тому на залишок завжди зважають. Залишок з цього світу Біблія каже видалити.

Василь Карпяк:  Вот  это и есть измененное сердце, измененное мышление и поведение.

Наталя Іщенко:  Что делать, когда ты не по своей воле становишься участником конфликта?

Олександр Чмут: Треба вивчати Книгу Приповістей. Якщо  щодня читати один її розділ, то можна набути мудрості. У 17 розділі є хороша порада стосовно сварки:  «Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!» (Прип.17:14).  Слово Боже радить вийти з конфлікту ще до його початку. Коли ти вже почав сварку, зупинитися важко і Біблія це розуміє. Потрібно мати достатньо мудрості для того, аби вийти з конфлікту перед його початком. І для цього потрібна Божа мудрість і відроджене серце.  На жаль, усі ті, хто розпалює сьогодні конфлікт, не мають ні першого, ні другого. І це дає нам вичерпну відповідь на питання, чому ми сваримося.

Наталя Іщенко: Как поступать, видя конфликтную ситуацию?  Просто не вмешиваться?

Олександр Чмут: Знову читай книгу Приповістей: «Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої» (Прип.26:17). Це дуже небезпечно. Люди миряться між собою, але починають сваритися з тобою. Якщо на тебе людина нападає, починає тебе ображати, це інша ситуація. Питання, як ти реагуєш на це.

Олена Мазур: А що робити, коли ти стаєш не учасником, а жертвою конфлікту?

Олександр Чмут: Буває так, що ти стаєш жертвою конфлікту, і це правда. Але потрібно визнати один факт: у будь яких конфліктах завжди бувають винними дві сторони. Одна  — менше, друга – більше. Одна — 95% винна, інша – лише 5%. Якщо ти винуватий у конфлікті, тобі доводиться пожинати те, що ти сіяв. Наприклад, ти сіяв в конфлікті лише 5%.  Він  — сіяв 95%. Закон сіяння і жнив такий: якщо ти сієш 5 відсотків, то  збираєш на 30 або 40% більше. Розумієте?

Усі: Так.

Олександр Чмут: От в українському конфлікті хтось сіє 90%, а хтось інший -10%. Хтось буде пожинати за 10%, а хтось іще – за 90%. І це потрібно знати. Ось вам жертва конфлікту. Якщо ми хочемо дізнатися про Божу пораду стосовно цього, то принцип однаковий: коли з тобою поводяться несправедливо, в кожному разі найперше слід проаналізувати вміст свого серця. Як я реагую? Що мною керує? Можливо, це заздрість,образа, роздратування, ненависть, гордість, лють, гнів. І це свідчитиме про те, що є у моєму серці. Питання в тому, чи готовий я припинити конфлікт в односторонньому порядку? Чи готовий відмовитися від помсти? Якщо ні — в моєму серці є якийсь невирішений конфлікт. І мені слід дати йому раду. Слід дозволити Господу очистити моє серце. Очистити від заздрості,  помсти, люті, ненависті. Слід помолитися молитвою Давида: «Серце чисте створи  мені, Боже» (Псалом 50:12). І коли ми робитимемо це щиро перед Господом, то помітимо, що наша реакція на сварки буде іншою. І ми зможемо прощати своїм кривдникам, і миритися з ними, і благословляти їх. Ми розумітимемо, що немає жодної причини для серйозної сварки. І, можливо, це стане початком нашого відродження. Нехай благословить вас у цьому Бог.

«Твій шанс на відродження» — це проект  ТСР.  У ньому беруть участь:

Олександр Чмут, Наталя Іщенко, Олена Мазур, Василь Карпяк

kcp9ge-jR3w

comments powered by HyperComments

ПОДІБНІ ЗАПИСИ