ГОЛОВНА НОВИНИ Слухаю передачі ТСР і мені стає легше (лист)

Слухаю передачі ТСР і мені стає легше (лист)

0 374

“Мир вам, любі мої брати і сестри в Ісусі Христі!

Вже осінь, а я все мовчу, не відповідаю, хоча так багато хочеться розповісти, порадіти разом з вами всім тим змінам, що робить наш Господь у моєму житті. Вивчаючи Біблію разом з вами, мені стає набагато легше зрозуміти Слово Боже. Особливо сподобалась мені чесність  і великодушність Неємії. Цей розумний і відданий син Ізраїля виконував усі Божі заповіді, навіть неслухняних смикав за чуби. А хіба нас, неслухів, лише за чуб потрібно смикати?

Ось один випадок із життя. У селі, як відомо, на городі сіють ячмінь. Мені, хоча й немає кому його їсти, теж сіють. Раніше я завжди його віддавала сусідам, які майже 3 роки мені носять воду, бо сама я не можу ходити. Попередні 2 роки вони косили для себе мій ячмінь, використовуючи його як сіно, а цього року не захотіли, бо багато свого сіна, та й важко косити.

Я почала переживати, хвилюватися, щоб ячмінь не пропав. Переказую, пишу людям, пропонуючи скосити ячмінь і забрати безкоштовно. Але нікому не треба, всі відмовляються, а ячмінь рижіє. Мені від цього хвилювання аж погано стало.

А одного вечора я чекала передачу “Через Біблію — до живого Бога”, аж тут, ніби з самого серця, голос: “Ти ж віддала своє життя Мені, чому ж заважаєш ?” Я оніміла, тільки очима кліпаю. Увімкнула радіо вже з запізненням, звучить пісня “Следуй за Мной”. Я заплакала від радості й від сорому, бо зрозуміла, що це Божий голос звучав до мене. Прослухала передачу, помолилась і такий спокій запанував у серці. Ми ж такі недовірливі, невеличка проблема – і вже хвилюємося. Так і я хвилювалася: хто скосить ячмінь, де я його подіну, хто мені все це зробить? Потім взяла Біблію, читаю і настає спокій.

Дозріло те зерно, місцеве господарство прислало комбайн і чоловіка, який прийшов купити ячмінь. Скосили та й відвезли машиною.

Комбайн молотить, а я сиджу і плачу, прошу Господа простити за недовіру. Шофер сидить і заспокоює мене, а той чоловік, що прийшов купити зерно, говорить: “Не заважай, нехай поплаче. Вона знає, чого плаче, їй стане легше”. Сам він віруючий, а через декілька тижнів приніс гроші за зерно. Говорить: “А тепер розповідай, чого ти плакала?” Коли я розповідала, він тільки головою хитав, а потім сказав: “Ото бачиш, яка Божа сила, тільки ми їй не довіряємо. А що ти думаєш робити з грошима?” Я кажу: “Заплачу за комбайн, відішлю на ТрансСвітове Радіо, замовлю книги в “Смірні” та подарую їх дітям у школу чи дитячий садок”. “Дивись, не зміни свого слова, — говорить чоловік, — бо то Божі гроші”. Я все так і зробила. Тепер чекаю, коли прийдуть книги. Діти теж чекають посилку з книжечками, а поки що беруть читати, що є. Моя душа радіє, бо діти – то найкращі учні у Господа.

Ось так Бог вчить мене не хвилюватися, коли щось не так іде. За городину я вже не турбуюся. То діти прийдуть, зберуть помідори, огірки, кавуни. Одна жінка прийшла викопати цибулю, а сусідські діти й онуки часник викопали.

Деякі дорослі сміються з мене, що я гроші не онукам даю та синові з жінкою, а відсилаю кудись. Та я їм теж даю, але не все. Раніше я жила лише для сім’ї, для роботи, для людей, а тепер кажу: “Дайте хоча б залишок життя прожити для Бога”. Мені так добре на серці, коли бачу, як діти читають про Ісуса Христа.

Нещодавно був у мене з Кіровоградського медичного центру чоловік. Виміряв тиск апаратом і говорить: “Вам потрібно в лікарню”. “Нікуди я не поїду, — відповідаю, — бо треба більше 1000 гривень на всі ліки, а так вдома я слухаю передачі ТСР і мені стає легше”. Він розпитав про передачі, все собі записав і каже: “Треба буде послухати.” “Не пошкодуєте, що витратили час, бо отримаєте спасіння свого життя і життя рідних”. А він мені говорить: “Ви мене переконали”. Але це не я, а Дух Святий його переконав.

Дякую Богові, що ви є і щиро молюся за вас усіх і бажаю щоб ваші передачі привели до Господа усіх жителів України, щоб усі мали життя вічне.

 

Низенько кланяюся. Сестра Віра

Кіровоградська обл.

 

comments powered by HyperComments