ГОЛОВНА ОЛЕКСАНДР ЧМУТ

ОЛЕКСАНДР ЧМУТ

ochmut

Олександр Чмут – керівник ТрансСвітового Радіо в Україні.

Здобув ступені бакалавра пасторського служіння в Ірпінській біблійній семінарії, а також доктора служіння. Має багаторічний досвід роботи на радіо, яке у його житті з’явилося на початку 90-х. Тоді він почав брати участь у підготовці християнської передачі «Голос Вічної Любові». Безпосередньо у ТрансСвітовому Радіо працює з 2000 року. Автор передач «Людина і вічність» та «Голос Вічної Любові», які популярні серед слухачів уже багато років.

Здійснював пасторське служіння, викладав в Біблійному коледжі. Крім роботи на радіо, проводить різноманітні семінари та конференції, проповідує.

 

 

 

 

«Саме за допомогою християнських передач я навернувся до Бога»

 

           Олександре, я чула, що Ваше навернення до Бога було пов’язане з передачами ТрансСвітового Радіо.

   Так, це дійсно відбулося у моєму житті багато років тому. І стало можливим через те, що я народився і виріс у  сім’ї віруючих. Скільки себе пам’ятаю, мене завжди оточувало християнське середовище. Щодня ми прослуховували практично всі християнські радіопрограми. Приймач завжди було налаштовано на хвилю Монте-Карло. Саме за допомогою християнських передач, через проповідь відомого радіопрацівника Ярла Пейсті я навернувся до Бога і почав Йому служити. Багато моїх ровесників у 70-ті роки так само покаялися біля радіоприймача. Сьогодні багато з них є активними служителями.

   Чи думали Ви тоді, що згодом працюватимете на ТрансСвітовому Радіо, готуватимете передачі і виходитимете в ефір?

     Ні,  я навіть і не мріяв про щось таке. Але в Бога були інші плани. Під час навчання в Ірпінській біблійній семінарії, на початку 90-х відбулося моє знайомство з радіожурналістом Валерієм Чижем, який запросив взяти участь у програмі  «Голос Вічної Любові». Відтоді радіо разом з пасторським служінням та викладанням в Біблійному коледжі стало моїм служінням Господеві.

    Розкажіть, будь ласка, про передачі «Голос вічної любові» та «Людина і вічність», автором яких Ви є.

    Радіопрограма «Голос вічної любові» «народилася» на Хмельниччині в 1992 році. Цей час був початком релігійної свободи в нашій країні: влада дозволила транслювати християнські передачі на національних каналах мовлення. Цю програму на прохання братів почав готувати професійний журналіст Валерій Чиж, коли він був ще невіруючою людиною. Згодом, через свою ж передачу, Валерій навернувся до Ісуса Христа. Цікаво було довідатися, що свого часу в місті Хмельницькому слухачі, які навернулися до Бога через програму «Голос вічної любові», утворили церкву.

    Я приєднався до радіослужіння в 1994 році, почав проповідувати. До 2000 року ми близько співпрацювали з братом Валерієм у підготовці цих передач. 2001 року Господь покликав Валерія Чижа до Себе, і брати доручили підготовку програми «Голос Вічної любові» мені. Також із 2000 року почалася моя безпосередня співпраця з ТрансСвітовим Радіо. Мені доручили готувати передачу «Людина і вічність», яку транслювали на національних каналах мовлення. Це була перша програма ТрансСвітового Радіо, яку можна було слухати через дротове радіо. Протягом останніх років Бог рясно благословляв це служіння. За допомогою дротового радіомовлення ми могли проповідувати Євангелію Ісуса Христа мільйонам наших співвітчизників.

   Що для вас є найбільшим благословенням у праці на радіо?

   В Біблії написано (це слова Ісуса Христа): «Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!» Моє серце завжди наповнюється невимовною радістю, коли я чую, що через прослуховування християнських передач люди навертаються до Бога. Це є найбільшим благословенням у нашій праці.

   Також величезним благословенням  є  слухачі, які своїми молитвами і пожертвами підтримують служіння ТСР. Без такої підтримки наша праця була б  неможливою. Ми завжди із вдячністю Богові згадуємо таких людей у своїх молитвах.

  Як довго Ви одружені?

   З дружиною Наталею ми одружилися 1990 року. Виховуємо одного сина і трьох доньок. Старші діти разом зі співробітниками ТСР працюють над передачею «Форум».

   Особливою радістю для нас є те, що всі наші діти мають велике бажання відвідувати церкву і брати активну участь у церковному служінні.

    У Вас дружні стосунки з дітьми?

    Бог подарував мені благословенну сім’ю. І в нас склалися справді дружні взаємини з дітьми. Але це не означає, що в наших стосунках зовсім немає труднощів. Наші діти стають дорослими і це — своєрідний виклик для нас, батьків. Виховувати дітей в Божому страху поруч з великим містом, яким є Київ, набагато складніше, ніж у провінційному містечку. Кожна родина переживає цей час по-особливому. Не є винятком і наша сім’я. Ми все ще вчимося долати труднощі, просити один в одного вибачення і приймати чергові виклики.

   Чи потрібно карати дітей?

   Я є прихильником фізичного покарання дітей тому, що знаходжу для цього підстави в Біблії. Про мету покарання дітей батьками написано в посланні до Євреїв: «Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости». (Євр.12:7-10). Як бачимо, Бог передбачив фізичне покарання для Своїх дітей. Ми не можемо бути добрішими за Господа. Але разом із цим у нашій сім’ї існують певні правила стосовно фізичного покарання. Фізично ми караємо дітей лише за свідомий непослух і свідому неправду. Крім цього, є певні вікові рамки, доки, як ми вважаємо, фізичне покарання приносить користь. Ми вирішили: коли діти стають підлітками, ми не можемо більше карати їх фізично. Є інші обмеження, через які ми продовжуємо їх дисциплінувати.

     У Вашій сім’ї, Ви сказали, бувають нелегкі миті. Як Ви долаєте труднощі?

     Особисто для мене способом подолання труднощів є біблійний текст із 1 Івана, 4:18: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові». Я пригадую: всі страхи, труднощі і переживання, які з’являлися у нашій сім’ї, ми долали лише за допомогою любові — через любов один до одного і через любов до Бога. Любов допомагає вирішити будь-які проблеми.

      Розкажіть, будь ласка, про найяскравіший  момент Вашого сімейного життя?

   Господь дає нам насичене життя. І тому одного яскравого моменту виділити просто неможливо. Якщо це стосується сім’ї, то звичайно, особливими життєвими моментами були народження наших діток, а надто — первістка, якого ми чекали кілька років. Радісним і яскравим моментом для нас було свідоме покаяння і хрещення старших дітей. Також досить яскравою подією, яка повністю змінила і місце, і стиль нашого звичного життя, був початок моєї праці на ТрансСвітовому Радіо. Це той момент, який поділив наше життя на дві частини – до служіння і в служінні. Сьогодні я вже просто не уявляю свого життя без радіопраці. Я сприймаю її як своє покликання.

    Олександре, з Вашої розповіді зрозуміло, що вся Ваша сім’я служить Господу. Чи є у Вашої родини особлива мрія?

   Особлива мрія нашої сім’ї полягає в тому, щоб всі наші діти присвятили своє життя на служіння Богові. А також, щоб вони створили такі сім’ї, у яких вони змогли б продовжувати це служіння і далі.

    Що б Ви побажали читачам та слухачам, тим, хто має створити сім’ю, а також подружжям, у яких вже є діти?

    Тим нашим слухачам, які мають намір створити сім’ї, я найперше побажав би шукати волі Господньої у своєму житті. По-друге, важливо було б підготуватися до подружнього життя. Одним із аспектів такої підготовки є дослідження у Слові Божому обов’язків, які покладає Господь на сім’ю. Майбутні чоловік і дружина мають бути готовими взяти на себе відповідальність, дотримуватись виконання тих законів, які на них, як на сім’ю, покладає Господь. Лише у такому разі вони можуть розраховувати на благословення.

    Ми з дружиною виховуємо чотирьох дітей. І це не є легкою справою. Стосунки з дітьми відкривають найперше те, які ми батьки. Виховання дітей допомагає духовно зростати і проходити процес виховання також і нам, батькам. І цей процес все ще триває. Бог зробив так, що ми живемо у нелегкий період історії. Але навіть у цей час ми несемо відповідальність за те, ким наші діти будуть у майбутньому. І я щиро бажаю всім нашим слухачам мудрості від Бога для правильного виховання своїх дітей.

Бесіду провела Наталя Іщенко

comments powered by HyperComments