ГОЛОВНА НОВИНИ Листи мудрої матері

Листи мудрої матері

0 171

Кожна з нас рано чи пізно стикається з проблемою високих вимог до себе та інших. Нас створено за образом Божим. Ми можемо уявити собі, що таке досконалість та довершеність, і ми їх прагнемо. Але, через нашу гріховну природу і себелюбство, ми не здатні досягти досконалості. Цей факт не буде нас засмучувати, якщо ми Ґрунтуватимемо свою самооцінку на любові Господній до нас. 

До вашої уваги —  уривки з листів однієї мудрої матері та її дочки, котра свого часу навчалась у коледжі. Дівчина  Стефанія боролася саме з цією проблемою: вона силкувалась бути цінною завдяки спробам у всьому поводитись ідеально. Стефанія надто відповідально ставилась до навчання. Але коли складала останній іспит, дістала  не відмінну, а добру оцінку. Я особисто вважаю, що Бог дозволив цьому відбутися, щоб дівчина зрозуміла: не варто ставити надто високих вимог до себе і не слід свою самооцінку Ґрунтувати на невдачах. Адже для Стефанії добра оцінка стала справжньою трагедією, бо дівчина в усьому намагалася бути ідеальною. Ось що написала студентка у листі мамі:

«Дорога мамусю! Я дуже незадоволена собою. Мій середній бал нижчий, ніж я хотіла. Я намагалась забути про це, але мені так соромно за себе. Я силкувалась вдавати, що оцінки мене аж ніяк не хвилюють, але знаю, що це зовсім не так. Я не досягла того, чого могла б досягти. Краще б я померла.  Мамо, я не знаю, як це зробити, але я повинна навчитись не ставитись так жахливо до себе і Бога. В іншому разі, я просто не зможу з цим жити. Я знаю, що Господь любить мене, однак не вірю, що Він відповість на мої прохання. Я не можу бути досконалою. Сподіваюсь, ти серйозно поставишся до мого листа. Будь ласка, допоможи мені. Порадь, що робити. З любов’ю, Стефанія».

Мама Стефанії була мудрою, а крім того, віруючою,  жінкою. Тому вона дала добрі поради своїй доньці. Ось що мама написала:

«Дорога Стефаніє! Я ціную твою щирість. Ти щиро прагнеш знайти відповіді на питання, які тебе тривожать. Ти маєш рацію – важливо, щоб ти знайшла відповіді на свої сумніви, чому тебе турбують саме такі думки і чому ти зазнаєш таких труднощів. Я не знаю відповідей на всі твої запитання, але вдячна, що дозволила спрямувати тебе туди, де ти зможеш знайти відповіді сама».

А далі у своєму листі мама процитувала Стефанії фрагмент книги  Глессера «Реальність терапії». Автор книги говорить про те, що ми всі маємо потребу в двох речах: любити і бути улюбленими, почуватися цінними.  Мама писала: «Я не вважаю, доню, що ти маєш проблеми з першим – тобто, з любов’ю до інших. Ти, безперечно, знаєш, як любити людей, ти докладаєш усіх зусиль до цього. Але друга проблема в тебе є. Мені здається, ти не почуваєшся цінною. Стефаніє, ми зазвичай оцінюємо себе двома способами. Перший – такий. Ми ставимо перед собою певну мету, а потім  сприймаємо себе відповідно до того, як досягли цієї мети. Якщо ми зазнаємо невдачі – ми картаємо себе і розчаровуємось. Але деякі завдання, Стефаніє, ми зможемо виконати тільки з роками, набувши життєвого досвіду.  

По-друге, доню, ми оцінюємо себе, посилаючись на те, що думають про нас люди, як вони сприймають нас. Одна з причин, чому дівчина хоче зустрічатись із хлопцем – це довести собі, що вона приваблива. Але правильне розуміння своєї гідності має Ґрунтуватись перш за все на тому, як Бог сприймає нас, що Він думає про нас. Стефаніє, на Господню думку ми можемо спиратися тоді, коли від нас усі відмовляються, коли нас усі засуджують. Подумай про таке: ти – неповторна. На світі немає і не буде такої, як ти. Бог дав тобі життя саме в цей період історії й помістив тебе саме до цієї місцевості, у якій  зростаєш і живеш. Господь знав про тебе ще до створення світу. В Біблії, у Посланні до ефесян Бог каже нам: «Бо в Ньому [Христі] вибрав нас раніше від створення світу» (Еф.1:4). Стефаніє, Господь створив нас, якими ми є і любить нас саме такими. Для Нього важлива не наша досконалість, а наше щире бажання прагнути до Нього, ставати схожими на Нього та прославляти Його».

Мама дала  дочці мудрі поради.  Справді, Господь і Його точка зору мають бути в нас на першому місці. Скажу більше: бути переконаним, що людська думка важливіша за Божу – це гріх. Адже люди можуть помилятися, несправедливо нас засуджувати, робити про нашу поведінку помилкові висновки. Моя подруга  на ім’я Ганна розповіла про свою колегу, котра завжди  наполягала: Ганна неодмінно повинна звертати увагу на її думку.  Але, якщо людська думка не збігається з думкою Божою, нам варто зважати саме на Господню точку зору. Божа думка – найсправедливіша. Так ми почуватимемось вільно й радітимемо безумовній Господній любові, Божій милості, які компенсують всі наші вади і дарують нам внутрішню свободу. Господнє ставлення нас допомагатиме нам спокійно сприймати свої невдачі, свою недосконалість. Божа думка допомагатиме нам казати: в мене все вийде! Апостол Павло пише: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13).

Бог говорить усім нам: «Дитино моя! Ти моє чудове творіння. Вір у те, що Я люблю та ціную тебе. З Моєю допомогою в тебе все вийде!».

Наостанок лишаю вам ще два вірші з Біблії, Євангелії від Івана, 1 розділу:

«А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.  Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа» (Івана 1:16-17).

Нехай ці вірші подарують вам надію жити Божою благодаттю у недосконалому світі.

За матеріалами програми «Це твоє життя» та книги  Дарлін Сейли «Ви — жінка… Божа жінка»

comments powered by HyperComments