ГОЛОВНА НОВИНИ Якщо можеш, допоможи мені

Якщо можеш, допоможи мені

0 432

Ця історія трапилася в Америці.

Дзвонив телефон – один дзвінок, другий, потім ще і ще. Ця наполегливість була схожа на якусь досаду або навіть розлюченість. Він був як привід, цей заливчастий дзвінок, який доносився з телефонної будки біля пішохідного переходу на безлюдній вулиці. Ось іще один дзвінок – наполегливий, лунаючий заклик, що вимагає відповіді.

Він озирнувся. Нікого… Коли пролунало в п’ятий раз, він невпевнено увійшов у будку і зняв трубку. Ввічливий, діловий голос телефоністки назвався і запросив до трубки – кого? – він ледве не упустив трубку. Справді назвали його ім’я. Він ще раз розгублено озирнувся. Хто тут міг його знати? За тисячі кілометрів від дому, в незнайомій місцевості, яку він ще й не знав як слід?!

Голос в трубці знову повторив його ім’я, вже трохи роздратовано: “Хіба ви не …?” “Так, так, це я” – вимовив він нарешті, переводячи дух. Чим він може допомогти незнайомій жінці, яка хотіла поговорити з ним? “Хвилиночку, — сказала телефоністка, наче це була звичайна справа, — з’єдную”. І тут він почув, явно здалеку, інший жіночий голос, який радісно вигукнув: “Це ви, правда? Я знайшла вас! Як я вдячна Богові!” І, захлинаючись почуттями, які переповнювали її, вона розповіла, як декілька днів тому намагалася покінчити життя самогубством. Вона говорила, що просто не могла сама впоратися зі своїми бідами. Але, боячись смерті, почала молитися Богу, в Якого навіть не вірила: “Якщо можеш, допоможи мені. Дай мені знайти того пастора, чиє богослужіння нещодавно передавали по телебаченню. Йому я б довірилася. Йому б я все розповіла.”

Але де його шукати? Навмання вона виписала з телефонної книги декілька номерів, ще раз благаючи Бога вказати їй правильний. І ось вона знайшла його – серед величезної країни. Тепер вона знала, що Господь живий. Їй би дуже хотілося зустрітися з пастором і поговорити з ним. Після того, як вони обмінялися адресами і домовилися про зустріч, він повісив трубку і довго ще не міг прийти в себе. В останні декілька тижнів він відчував наче якусь тінь, що нависла над ним. Робота в церкві завмерла. Власні проповіді здавалися в’ялими та безпомічними. І Бога він перестав чути. Хіба Господь не розмовляв з ним? Більше всього страждав він від цього мовчання. Здавалося, що все втрачено: розуміння рідних, радість, любов. Мабуть, Бог відвернувся від нього і спостерігає, як він важко переживає цю порожнечу.

Але тепер пастор знову придбав цей втрачений дорогоцінний зв’язок. Знову відчув життя, тепло. І зразу ж кинувся прямо на заправну станцію, де його  чекали дружина і діти. Вже здалеку він розмахував руками і кричав: “Сталося диво! Лише уявіть: номер мого телефону знає Бог!” Дивовижно, чи не так? Але він це пережив і розповідав будь-кому, хто тільки хотів його слухати. “Божевільний”, — думають одні. “Просто збіг обставин”, — говорять другі. “Це надзвичайно”, — погоджуються треті, задумливо хитаючи головою.

Чи це не причина, щоб голосно кричати, сміятися від радості, радіти від вдячності, переживши щось подібне? І нестись вулицями, гукаючи до кожного зустрічного перехожого: “Сам Господь знає мій телефон!”

Той, хто вперше зустрічає живого Бога, відчуває, як спадає важкість, ясніє похмурий день. Тоді він готовий, радіючи, скочити на ноги, навіть якщо старий або хворий, і це йому зовсім не по силам. Бог творить чудеса, від яких захоплює подих. Вони викликають невимовний подив. При цьому ми часто забуваємо: найбільше чудо – це жити і знати, що ми належимо Йому. Він створив нас. В Його руках усі наші прожиті дні й ті, які належить ще прожити. Так, Він, Бог, знає навіть номер нашого телефону.

comments powered by HyperComments

ПОДІБНІ ЗАПИСИ