ГОЛОВНА Погляд з іншого боку

Шлюб –  це як одночасно накинути десять кілограм ваги людині яка йде. Якщо в неї рана на нозі, або хворі ноги, вона не зможе довго йти. Без ваги ще ладно, а от з нею. Якщо хворе серце, або астма, чи паморочиться голова. Це все ускладнює.

Інстаграм примушує нас бути корисними. На карантині усі масово показують свої тренування, діляться рецептами, створюють свої власні курси, вчать зробити своє життя кращим.

Але якщо чесно, дуже часто, для того щоб когось чомусь вчити, потрібно насамперед кимось бути. А чомусь не всі це розуміють. 

І для цього потрібно працювати не на зовнішню аудиторію, а на внутрішнього себе. Бо саме внутрішній сад нашої душі і робить нас привабливими. Не лише красивий одяг, або макіяж, зачіска, хоча все це також дуже важливо. Поки ми молоді і в нас немає такої великої відповідальності, чудовим вкладом буде вклад в себе. Постійний розвиток, пошук нових речей які тобі захочеться робити, подорожі.

Людина, яка хоче щось давати іншим, обов’язково має наповнювати своє серце.

Як часто ми знаходимось або вчора, або завтра. Постійно думаючи про те що ми зробили, або маємо зробити. Переживаємо тривогу, депресію, розчарування. А в маленьких дітях горить постійний вогонь цікавості, азарту, енергії. Маленькі діти абсолютно все роблять щиро, від усього серця. Швидко пробачають, повністю довіряють, сильно люблять. Вони мають великі мрії і не мають у них меж. 

Віра дуже сильно базується на наших очікуваннях. І коли у нас все добре, коли блакитне небо над головою, є нормальна зарплата і ми не хворі, то вірити не тяжко. Вірити і надіятись на те, що з нами все буде добре. Що оті страшні кадри живуть лише у телевізорі і ніколи не торкнуться нас і нашої родини.

Танцюй так, як ніби на тебе ніхто не дивиться.Співай, ніби тебе ніхто не чує.Люби так, як ніби тебе ніколи не зраджували, і живи так, як ніби земля — це рай.

Всі ми знаємо цю відому і страшенно заїзджену цитату Марка Твена, але зараз прийшов особливий час, щоб втілити її. Зараз ми не виходимо зі своїх будинків, і нам представляється прекрасний шанс, для того, щоб взнати себе.

Ми занадто багато робимо на публіку. Намагаємось справити хороше враження, пустити пилюку в очі. А зараз ми залишилися наодинці з собою, або наодинці з найближчими людьми. Тут нас бачать такими, якими ми є насправді. І від себе нікуди не сховаєшся. 

І тоді виникає питання. Наскільки цікавими, натхненними, мотивованими, успішними, ми можемо бути тоді, коли навколо немає аудиторії?

Неможливо поставити фільтр на серце, якщо воно наповнене гіркою водою. Я зараз не говорю про гріх, про злість і про ненависть. Але нам настільки легко налаштувати своє серце на погане, накрутити себе, що я просто дивуюсь.

Чи говорить Бог про те, як правильно одягатися жінкам? Як одягалися жінки Біблії? Як наші традиції впливають на зовнішній вигляд і чи пов’язано це з Біблією? Де та межа між прийнятним і вульгарним?
Чи існує взагалі таке поняття, як “церковний дрес-код”?


Фраза “що про тебе люди подумають” вбита в наші голови наміцно ще з дитинства. “Що подумають, як подивляться, що будуть говорити?”
І не дай Бог зробити щось не те. Заплюють.
Можливо, в якихось маленьких закритих комунах це і працює, але в реальному житті


ОСТАННІ НОВИНИ