ГОЛОВНА Погляд з іншого боку

З шаленим розвитком технологій, багато людей опинилися у незнайомому світі. Ще не всі повністю звикли розраховуватись банківською карткою, більше довіряючи готівці, а більшість молоді вже розраховується телефоном. 

Так часто нам хочеться думати, що проблема вирішиться сама собою, якщо залишити і не думати про неї. Що проблема зникне, якщо не говорити про неї. Але одного дня, торт забутий у шафі почне погано пахнути, і його все одно прийдеться виймати і викидати. 

Досить часто мене дивувало положення жінки у біблійні часи. Вона була просто додатком до чоловіка, який треба було правильно використати. Жінки рідко грали якусь важливу роль у суспільстві.  Оці постійні відсилки до гріха першої жінки, в чому решта зовсім не винні.

Ми живемо у часи інтернету. І багато свого часу проводимо там. Це ні добре, ні погано. Інтернет – лише засіб. Питання в тому, як ми його використовуємо. Для когось — це інструмент розповсюдження Євангелії. А для іншого — можливість вилити безліч гнівних коментарів…

Шлюб –  це як одночасно накинути десять кілограм ваги людині яка йде. Якщо в неї рана на нозі, або хворі ноги, вона не зможе довго йти. Без ваги ще ладно, а от з нею. Якщо хворе серце, або астма, чи паморочиться голова. Це все ускладнює.

Інстаграм примушує нас бути корисними. На карантині усі масово показують свої тренування, діляться рецептами, створюють свої власні курси, вчать зробити своє життя кращим.

Але якщо чесно, дуже часто, для того щоб когось чомусь вчити, потрібно насамперед кимось бути. А чомусь не всі це розуміють. 

І для цього потрібно працювати не на зовнішню аудиторію, а на внутрішнього себе. Бо саме внутрішній сад нашої душі і робить нас привабливими. Не лише красивий одяг, або макіяж, зачіска, хоча все це також дуже важливо. Поки ми молоді і в нас немає такої великої відповідальності, чудовим вкладом буде вклад в себе. Постійний розвиток, пошук нових речей які тобі захочеться робити, подорожі.

Людина, яка хоче щось давати іншим, обов’язково має наповнювати своє серце.

Як часто ми знаходимось або вчора, або завтра. Постійно думаючи про те що ми зробили, або маємо зробити. Переживаємо тривогу, депресію, розчарування. А в маленьких дітях горить постійний вогонь цікавості, азарту, енергії. Маленькі діти абсолютно все роблять щиро, від усього серця. Швидко пробачають, повністю довіряють, сильно люблять. Вони мають великі мрії і не мають у них меж.