ГОЛОВНА НОВИНИ 10 років на ТрансСвітовому Радіо!

10 років на ТрансСвітовому Радіо!

0 1371

Андрія та Ангеліну  Чмутів багато людей знають як ведучих передач «Про важливі речі для батьків та малечі» й «Форум».  Проминуло понад 10 років, відтоді як ці дружні сестра і брат долучились до служіння ТСР. Сьогодні Ангеліна та Андрій  —  дорослі люди. Багато чого змінилось у їхньому житті, крім одного:  бажання сестри і брата служити Тому, Хто дав їм вічне життя. Дозвольте ближче познайомити вас з Ангеліною та Андрієм Чмутами.

 Розкажіть, будь ласка, про себе.

Ангеліна: Я народилась у сім’ї євангельських християн, і моє дитинство минало в церкві. Гадаю, те, в якій сім’ї ти народився і яке виховання тобі дали батьки, формує подальший життєвий шлях. Мої тато й мама дуже вплинули на мене – я також віруюча людина.

Андрій: На додаток  хочу сказати:  тато був пастором, а мама завжди  у всьому йому допомагала. Вони — хороший приклад для нас.

Ви пам’ятаєте, як прийшли у ТСР? Як ви сприйняли той факт, що будете брати участь у радіопраці?

Ангеліна: Ми долучилися до служіння ТСР досить давно, це був, здається, 2003 рік. Особливе враження на мене справив  Олег Миколайович  Сухомлин, лікар та ведучий програми «Про важливі речі для батьків та малечі». Особисто для мене він був дивом.  Усе було цікавим, невідомим, таємничим… Але колектив сприйняв нас позитивно, можливо, також і через те, що ми були малими.

Андрій: Особисто для мене це була велика подія.  Я розумів, що праця на радіо —  дуже відповідальна. Пам’ятаю, з яким хвилюванням ми записували першу передачу…  Було нелегко…  На той час мені виповнилося 13 років.  Також хочу згадати Олега Миколайовича: коли ми познайомились, мені здавалось, що він знає все на світі! Хоч про що б я питав лікаря Сухомлина, він завжди давав відповідь.  Олег Миколайович став мені близьким другом. Він дуже вплинув на становлення мене як особистості.

Уже понад 10 років ви тісно співпрацюєте з ТСР. Я б навіть сказала, що ви виросли на наших очах. Якими ці роки були для вас?

Ангеліна: Так, 10 років — це багато… Я навіть і не помітила, як вони промайнули.  Наче зовсім нещодавно ми починали готувати «Про важливі речі…», а також «Форум»… Час збіг швидко. Та життя поза ТСР теж існує. Ми навчаємося, Андрій  ось одружився, я  —  поки що не заміжня.  Служимо Богові в церкві. Однак, сподіваюсь, буду співпрацювати з ТСР і надалі.

Андрій: Справді, за 10 років багато чого змінилося. Ми виросли, наші голоси зміцніли. Я закінчив навчання в школі, а згодом —  Київські училище та інститут музики ім. Глієра. Як уже розповіла Ангеліна, я одружився (усміхається). Не змінилось тільки наше бажання служити  людям, я маю на увазі, за допомогою радіопередач.

Ви чогось навчилися з програм, у створенні яких брали участь?

Андрій:  Звичайно. Перше, що я зрозумів: передача,  тобто, те, що я говорю – це послання людям про Божу любов. Я вирішив для себе сам: буду молитись перед кожним записом, щоб Господь допомагав мені у праці, а також, щоб говорив через мене до слухачів. Молитва  стала правилом не тільки  мого служіння,  а, й, взагалі, всього  життя. Звісно, з кожної передачі я черпав щось особисто для себе. Крім того, перед кожним записом Олег Миколайович проводив нам із Ліною духовну «лекцію». Можна сказати, що радіопрограми виховували нас.

Ангеліна: Так, часто передачі спонукали нас переосмислювати певні життєві ситуації, дивитись на якісь питання інакше або розглядати їх ширше. Програми, які ми готували, допомагали в духовному зростанні особисто нам.

Ви можете пригадати якісь яскраві моменти, пов’язані  з працею на ТСР?

Андрій: Їх було багато. Яскравих, а також смішних моментів. Скажімо, коли я не міг записати одного речення і його треба було повторювати разів десять (сміється). Запам’яталася спільна робота із звукооператором Олександром Боровиком. А ще —  поїздки на зустрічі зі слухачами. Пам’ятаю, як ми з Ангеліною виступали перед церковною аудиторією… Потім до нас підходили багато людей. Це для мене було неймовірно почесним. Узагалі, мені було приємно, що в студії нас поважали і ставились як до рівних.

Ангеліна: Сам факт, що ми почали брати участь у студійній роботі, вже був яскравим моментом. Цікаво було також, коли ТСР відвідували поважні гості. Тоді можна було поспілкуватися з ними, дізнатися щось цікаве, а ще – отримати шматочок тортика з кавою. Це мені подобалося (усміхається).

За час роботи на ТСР у кожного зі співробітників з’явились друзі серед слухачів. У вас такі є?

Ангеліна: Я багато з ким листувалася, але моєю особливою подругою, з котрою ми й зараз дружимо, є одна дівчина-слухачка  з Луганська. Ми ближче познайомилися завдяки листуванню. Тепер вона живе на Київщині й ми продовжуємо наше багаторічне спілкування.

Андрій: Пригадую нашу поїздку до Кривого Рогу. Там я познайомився з певними слухачами. Досить довго ми листувалися. Зараз мені часто пишуть у соціальних мережах. Це приємно.

Де ви зараз навчаєтесь?

Ангеліна: Я навчаюсь у педагогічному ВНЗ на факультеті філології.

Андрій: А я —  в Київському інституті культури. Магістратура. Саксофон. Моє навчання пов’язане з музикою.

Розкажіть, будь ласка, докладніше про своє служіння в церкві, а також про те, що любите робити на дозвіллі.

Ангеліна: Служу Богові в одній із київських церков. Ось уже 5 років я працюю з маленькими дітками в недільній школі. А нещодавно я почала проводити біблійні заняття з підлітками. Мені надзвичайно цікаво спілкуватись і з дітьми, і з підлітками,  дізнаватися від них щось нове, вчитися від них. Щодо моїх особистих зацікавлень — люблю читати книги, подорожувати, писати теплі історії (й, узагалі, писати), влаштовувати посиденьки для своїх друзів.

Андрій: І моє служіння, і моє дозвілля – пов’язані з музикою. Граю в церковній групі прославлення, а також розповідаю невіруючим музикантам про  Бога. Ми створили музичний гурт «Квант», щоб за допомогою християнських мелодій та співу нести людям Благу звістку. Щороку ми проводимо  різдвяний концерт, на який запрошуємо наших друзів, перед цим спілкуючись з ними на духовні теми. Дехто з цих друзів грає на концерті. Наприкінці завжди лунає проповідь із закликом  до покаяння. Радію, що після таких заходів є ті, хто приходить до церкви.

Андрію, як тобі вдається заводити з людьми бесіди про Христа?

Андрій: Я часто маю при собі саксофон. Коли їду додому в транспорті,  мене інколи запитують: а що це в тебе? Я відповідаю. А потім додаю, що я —  віруюча людина,  ходжу до церкви. А далі запитую, чи співрозмовник  — християнин… Ось так починається бесіда. Взагалі, я не соромлюся розмовляти з людьми про Господа.  Багато моїх колег та друзів з музичної сфери захоплюються філософією, східними релігіями  та ін. Мені дуже хочеться, щоб ці люди повірили в живого Бога. Я радію, що завдяки музиці можна обговорювати з ними і духовні теми.

Андрію, чому ти обрав музику?

Андрій: Спочатку мені вона просто подобалась, а потів я відчув, що Господь  дає мені хист до неї. Я розумів, що цей талант не можна закопувати. Потрібно розвиватись. А згодом Бог надав можливості для цього. Я розумію, що музика –  те, чим я повинен займатись. У мене це виходить. Мені це подобається. Радію, коли бачу плоди своєї праці. А надто тоді, коли люди приходять до церкви.

Андрію, ти сказав про те, що ти нещодавно одружився. За яких обставин ти познайомився з дружиною?

Андрій: З моєю коханою дружиною Ксенією  ми познайомились у музичному навчальному  закладі, де обоє навчались. Вона – також віруюча. Організовуючи свій музичний гурт, я запросив Ксенію грати на скрипці. На репетиціях  ми почали спілкуватися. Пізніше Ксенія відповідала за партитури, й ми часто вирішували організаційні моменти телефоном. Потім почали говорити не тільки про це (сміється), а й просто про життя. Взагалі, зустрічей-побачень  не було багато. Ми перебували в служінні, серед друзів… Я зрозумів, що кохаю Ксенію. Зробив пропозицію і вона погодилась.

Ангеліно, я знаю, що після закриття передачі «Форум» ти продовжиш співпрацювати з ТСР. Розкажи, над створенням якої програми ти працюєш зараз? 

Ангеліна: Бачу, ти хочеш знати всі таємниці.(Усміхається). Вести особисту передачу  було моєю мрією. Й вона ось-ось здійсниться.  Це буде цікава передача з історичним підґрунтям. У ній я розкрию теми, які мене дуже хвилюють. Такий собі анонс  нової програми.

Якими є ваші побажання?

Ангеліна:  Слухачам та читачам я би хотіла побажати радості, добра, мирного неба. А ще – нових цікавих передач. Працівникам ТСР зичу мудрості та натхнення у праці. Я помічаю, що ТСР розвивається і це мені дуже подобається. Не зупиняйтесь!

Андрій: Зараз я читаю книгу Об’явлення. Господь  по-особливому торкається  мого серця через цю книгу. Все, що нині відбувається у світі, стає мені зрозумілим. Я усвідомлюю, наскільки серйозно потрібно ставитись до Слова Божого. Бажаю, шановні друзі, щоб Біблія стала у вашому житті пріоритетом. Щоб ви на всі події дивились через призму Господнього слова. Тоді ви розумітимете, куди йти і що робити. Це те, над чим я роздумую й чого бажаю самому собі.

 Щиро дякую за цікаву бесіду! Бажаю успіхів!

Бесіду провела Наталя Іщенко

 

 

comments powered by HyperComments

ПОДІБНІ ЗАПИСИ

0 26

0 37